Ухвала

21 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 450/1411/16

провадження № 61-27693св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1, відповідачі: Головне управління національної поліції у Львівській області, Управління державної реєстрації Львівської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Львівської області від 15 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Левика Я. А., Струс Л.

Б.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління національної поліції у Львівській області, Управління державної реєстрації Львівської міської ради, третя особа: ОСОБА_2, про звільнення майна з-під арешту.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі укладеного договору іпотеки від 22 червня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Віблим Л. З., позивач виступав іпотекодержателем земельної ділянки, площею 0,1503 га, яка розташована в АДРЕСА_1 та передана для ведення особистого селянського господарства.

Іпотекодавцем за вказаним договором виступив ОСОБА_2, який є власником цієї ділянки. Договір іпотеки було укладено для забезпечення виконання зобов'язань за договором позики від 22 червня 2010 року, за яким позивач позичив ОСОБА_3 кошти у розмірі 19 040 дол. США. У зв'язку з невиконанням зобов'язання за договором позики від 22 червня 2010 року позивач звернувся до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: на земельну ділянку площею 0,1503 га, яка розташована в АДРЕСА_1.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 листопада 2015 року звернуто стягнення на предмет іпотеки: земельну ділянку шляхом проведення прилюдних торгів. При зверненні стягнення на предмет іпотеки виявилось, що згідно з витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, записом № 3 від 14 листопада 2011 року в реєстрі вчинено напис про арешт вказаної земельної ділянки на підставі постанови про накладення арешту на майно в кримінальній справі № 141-3097 від 11 листопада 2011 року, що унеможливлює її відчуження.

Постановою від 11 листопада 2011 року заступника начальника ВРОВС СУ ГУМВСУ у Львівській області Желізко В. Р. у кримінальній справі № 141-3097 накладено арешт на земельну ділянку, призначену для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1503 га, розташовану на АДРЕСА_1.

ОСОБА_1 зазначає, що оскільки ні позивач, ні ОСОБА_2 не є обвинуваченими у вказаній кримінальній справі, вважає, що порушуються права позивача щодо реалізації рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просив звільнити з-під арешту земельну ділянку, призначену для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1503 га, розташовану на АДРЕСА_1, накладеного постановою від 11 листопада 2011 року у кримінальній справі № 141-3097, зареєстрованого Першою Львівською державною нотаріальною конторою 14 листопада 2011 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 15 грудня 2016 року позов задоволено.

Знято арешт з земельної ділянки, призначеної для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1503 га, розташовану на АДРЕСА_1, накладений постановою від 11 листопада 2011 року заступника начальника ВРОВС СУ ГУМВСУ у Львівській області Желізко В. Р. у кримінальній справі № 141-3097, зареєстрованого Першою Львівською державною нотаріальною конторою 14 листопада 2011 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 11841924. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що постанова заступника начальника ВРОВС СУ ГУМВС України у Львівській області від 11 листопада 2011 року була винесена після реєстрації обтяження земельної ділянки та унеможливлює виконання рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 листопада 2015 року про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів з продажу предмету іпотеки, що порушує права та законні інтереси ОСОБА_1 як іпотекодержателя.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 15 серпня 2017 року рішення місцевого суду скасовано з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у справі, не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, не визначився зі складом осіб, які повинні брати участь у справі, та дійшов передчасного висновку про задоволення позову, оскільки до участі у справі у встановленому законом порядку в якості відповідача не було залучено боржника - ОСОБА_2 та відповідний територіальний орган Державної фіскальної служби України.

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судоми норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення місцевого суду.

Касаційна скарга, крім іншого, мотивована тим, що арешт був накладений за нормами Кримінального процесуального кодексу України 1960 року (з наступними змінами і доповненнями), тому, питання зняття такого арешту повинно вирішуватись у відповідності з вимогами КПК України у редакції, чинній на момент накладення такого арешту. Отже, цей спір повинен розглядатися судом в порядку кримінального судочинства.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Відповідно до частини 6 статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Враховуючи, що ОСОБА_1 оскаржує судове рішення з підстав, зокрема, порушення правил предметної юрисдикції, цю справу слід передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись частиною шостою статті 403, частиною четвертою

статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Львівській області, Управління державної реєстрації Львівської міської ради, третя особа: ОСОБА_2, про звільнення майна з-під арешту, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Львівської області від 15 серпня 2017 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун