Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 17.12.2020 року у справі №2-4051/2009

Ухвала

22 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 2-4051/2009

провадження № 61-18192ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року у справі за позовом акціонерного комерційного банку "Імексбанк" до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2, про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень" суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у травні 2009 року акціонерний комерційний банк "Імексбанк" (далі - АКБ "Імексбанк") звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, у якому просив у рахунок погашення заборгованості у розмірі 662 092,31 грн звернути стягнення за квартиру АДРЕСА_1 шляхом її реалізації на прилюдних торгах, встановивши її початкову ціну 68 380 доларів США, а також просив виселити цієї квартири відповідача ОСОБА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 31 березня 2010 року позов АКБ "Імексбанк" задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки - двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 62,6 кв. м, яка належить ОСОБА_1 на праві власності, в рахунок заборгованості за кредитним договором в сумі 662 092,31 грн шляхом реалізації через проведення прилюдних торгів. Встановлено початкову ціну реалізації квартири АДРЕСА_1 на рівні 86 388 доларів США. Виселено ОСОБА_1,1941 року народження, з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житла. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись із указаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 23 жовтня 2020 року направив апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 31 березня 2010 року у цивільній справі за позовом АКБ "Імексбанк" до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2, про стягнення заборгованості відмовлено на підставі частини 2 статті 358 ЦПК України.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи судом першої інстанції був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Окрім цього, 30 квітня 2010 року Костянецький М. В. в інтересах ОСОБА_1 оскаржив рішення суду першої інстанції, подавши апеляційну скаргу до апеляційного суду м.

Києва, однак 14 вересня 2010 року ухвалою апеляційного суду м. Києва апеляційну скаргу Костянецького М. В. в інтересах ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції повернуто скаржнику у зв'язку із не усуненням недоліків апеляційної скарги, визначених ухвалою апеляційного суду м. Києва від 20 травня 2010 року. Таким чином, матеріали справи беззаперечно засвідчують обізнаність ОСОБА_1 щодо існування рішення Дарницького районного суду м. Києва від 31 березня 2010 року.

Наявність обставин непереборної сили, що могло б бути враховано як поважна причина пропуску строку, ОСОБА_1 не наведено та судом апеляційної інстанції не встановлено.

ОСОБА_1 05 грудня 2020 року засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, зокрема, зазначити обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень) і надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи.

У квітні 2021 року на виконання ухвали Верховного Суду від 17 грудня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав уточнену касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року, у якій просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

В уточненій касаційній скарзі ОСОБА_1 викладає свою незгоду із рішенням суду першої інстанції. Щодо оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року в уточненій касаційній скарзі зазначено аналогічні викладеним у попередній касаційній скарзі доводи, а саме те, що: ОСОБА_1 звернувся до адвоката Костянецького М. В., який подав скаргу до апеляційного суду; апеляційний суд повернув скаргу на доопрацювання; адвокат захворів, а потім зник і апеляційна скарга була залишена без руху; ОСОБА_1 покладав великі надії на скарги до правоохоронних органів, але жодного розслідування не проводилось; таким чином, витрачено багато часу, а особистого житла він з дружиною не мають.

Касаційна скарга підлягає поверненню з таких мотивів.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження.

У частині 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частині 2 статті 389 ЦПК України, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень) (пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до пункту 4 частини 4 статті 394 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені пункту 4 частини 4 статті 394 ЦПК України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала (частина 6 статті 393 ЦПК України).

Аналіз уточненої касаційної скарги свідчить, що її мотивувальна частина складається із викладення обставин справи та незгодою ОСОБА_1 із рішення суду першої інстанції і не містить обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (ухвали Київського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року). Особа, яка подала касаційну скаргу, не наводить передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судових рішень. Сама по собі незгода із оскарженим судовим рішенням не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження. Тому ОСОБА_1 не виконано вимог ЦПК України при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, і згідно пункту 4 частини 4 статті 394 ЦПК України, касаційна скарга підлягає поверненню.

Керуючись статтями 260, 389, 392, 393, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року повернути.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Крат