Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.02.2021 року у справі №343/666/20

Ухвала

18 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 343/666/20

провадження № 61-1867 ск21

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Івашків Василь Михайлович, на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 30 вересня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 28 грудня 2020 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до ОСОБА_1 про стягнення майнової (матеріальної) шкоди, заподіяної підприємству та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі НГВУ "Долинанафтогаз" публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення незаконно невиплаченої заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (далі - ПАТ "Укрнафта") звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило стягнути з відповідача майнову шкоду у розмірі 7 064,89 грн, завдану підприємству при виконанні відповідачем трудових обов'язків.

Не погоджуючись із цим позовом, ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просив стягнути з ПАТ "Укрнафта" в особі НГВУ "Долинанафтогаз" ПАТ "Укрнафта" на свою користь незаконно невиплачену заробітну плату у розмірі 3
495,21 грн та недоплачену премію у розмірі 585,00 грн.

Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 24 червня 2020 року вказані позови об'єднані в одному провадженні для їх спільного розгляду.

Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 30 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 28 грудня 2020 року, у задоволенні позову ПАТ "Укрнафта" та зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

У лютому 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив оскаржувані судові рішення скасувати в частині відмови в задоволенні зустрічного позову та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким його зустрічний позов задовольнити у повному обсязі.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, з урахуванням такого.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом 1 та 2 частини 4 статті 19 ЦПК України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин.

Для цілей Пунктом 1 та 2 частини 4 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (пункт 1 частини 6 , частина 9 статті 19 ЦПК України).

Зі змісту положень пункту 3 частини 3 статті 175, пункту 1 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, що стягуються чи оспорюються, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Ціна позовуПАТ "Укрнафта" у цій справі становить 7 064,89 грн, ціна позову ОСОБА_1 становить 4 080,21 грн, отже станом на 1 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270*100=227 000), тому в силу вимог закону ця справа є малозначною за ціною позову.

При цьому, заявник оскаржує судові рішення в частині вимог щодо стягнення невиплаченої заробітної плати у розмірі 3 495,21 грн та недоплаченої премії у розмірі 585,00 грн.

У касаційній скарзі заявник посилається на випадки, передбачені підпунктами "а", "в" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.

Наведені заявником обставини, передбачені підпунктом "а" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Доводи заявника полягають у його незгоді з оцінкою судами зібраних у справі доказів та встановлених обставин, що не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Крім того, аналіз судових рішень у справі та наведені заявником доводи не дають підстав для висновку про те, що ця справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу чи становить значний суспільний інтерес, а фактично підтверджують незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскаржуваними судовими рішеннями та не свідчать про те, що є підстави для розгляду справи по суті в суді касаційної інстанції.

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга не містить.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позовів, предмет позовів, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, які б свідчили про необхідність перегляду судових рішень у цій справі у касаційному порядку.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Разом з тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Івашків Василь Михайлович, на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 30 вересня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 28 грудня 2020 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до ОСОБА_1 про стягнення майнової (матеріальної) шкоди, заподіяної підприємству та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі НГВУ "Долинанафтогаз" публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення незаконно невиплаченої заробітної плати.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара