Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.10.2020 року у справі №243/4309/20

Ухвала

19 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 243/4309/20

провадження № 61-15063 ск 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

розглянув касаційну скаргу управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 04 червня

2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 15 вересня

2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, в якому просив стягнути з відповідача моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров'я від нещасного випадку на виробництві, що стався

17 травня 1999 року, наслідком якого є стійка втрата професійної працездатності у розмірі 25 відсотків та інвалідність, у розмірі 165 000,00 грн.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області

від 04 червня 2020 року вищевказаний позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров'я від нещасного випадку на виробництві, що стався 17 травня 1999 року, наслідком якого є стійка втрата професійної працездатності у розмірі 25 відсотків та інвалідність, у розмірі 165 000,00 грн.

Постановою Донецького апеляційного суду від 15 вересня 2020 року апеляційну скаргу управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області задоволено частково, рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 04 червня

2020 року змінено.

Стягнуто з управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров'я від нещасного випадку на виробництві, що стався 17 травня 1999 року, наслідком якого є стійка втрата професійної працездатності у розмірі 25 відсотків, у сумі 7 000,00 грн.

13 жовтня 2020 року до Верховного Судузасобами поштового зв'язку надійшла касаційна скарга управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 04 червня

2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 15 вересня

2020 року (надійшла до суду 15 жовтня 2020 року), у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах

та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених

у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи у яких ціна позову

не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя;

2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду;

4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на

01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" передбачено, що у 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2020 року (на час подання касаційної скарги) - 2 102,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом спору у цій справі є вимоги майнового характеру, а саме: стягнення моральної шкоди в розмірі 165 000,00 грн, що не перевищує ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону і окремого визнання її такою не потребує.

При цьому, згідно з частиною 4 статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, які б свідчили про необхідність перегляду судових рішень у цій справі у касаційному порядку.

Касаційна скарга не містить посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості ("Brualla Gomez de la Torre v.

Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

З урахуванням наведеного, оскільки управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області подало касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 5 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України

в Донецькій області на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 04 червня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 15 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник