Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.01.2021 року у справі №524/9197/19

Ухвала

18 січня 2021 року

м. Київ

справа № 524/9197/19

провадження № 61-64cк21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М.

М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 06 жовтня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року у справі за позовом акціонерного товариства "Полтаваобленерго" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: управління соціального захисту населення Автозаводського районного департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, колективне підприємство Науково-виробнича фірма "Впровадження автоматизованих систем", про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (далі - АТ "Полтаваобленерго") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: управління соціального захисту населення Автозаводського районного департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, колективне підприємство Науково-виробнича фірма "Впровадження автоматизованих систем", про стягнення заборгованості, у якому просило стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 борг за надані послуги з теплопостачання у вигляді централізованого опалення та гарячого водопостачання на загальну суму 14 253,37 грн, встановлений індекс інфляції у розмірі 1 613,26 грн, 3% річних від суми боргу у розмірі 589,11 грн та понесені судові витрати.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 06 жовтня 2020 року позовні вимоги АТ "Полтаваобленерго" задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ "Полтаваобленерго заборгованість за надані послуги з теплопостачання у вигляді централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у розмірі 14 253,37 грн, індекс інфляції боргу у розмірі 1 613,26 грн, 3% річних від суми боргу у розмірі 589,11 грн, а всього 16 455,74 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Полтаваобленерго" судовий збір у розмірі 1 921,00 грн.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 06 жовтня 2020 року в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору скасовано. У іншій частині рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 06 жовтня 2020 року залишено без змін.

30 грудня 2020 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 06 жовтня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року. ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права та просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Ціна позову у справі № 524/9197/19 становить 16 455,74 грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто справа № 524/9197/19 є малозначною у силу вимог закону.

Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Вказівка в резолютивній частині постанови Полтавського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року про можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржені рішення ухвалено у малозначній справі.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v.
CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, оскаржені рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 06 жовтня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року у справі за позовом акціонерного товариства "Полтаваобленерго" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: управління соціального захисту населення Автозаводського районного департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, колективне підприємство Науково-виробнича фірма "Впровадження автоматизованих систем", про стягнення заборгованості.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук