Ухвала

16 січня 2019 року

м. Київ

справа № 761/3884/18

провадження № 61-43060 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., ЧернякЮ. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4;

відповідачі: Держава Україна в особі адміністрації Державної прикордонної служби України, Державна казначейська служба України;

представник адміністрації Державної прикордонної служби України - Хужин Кирило Анатолійович;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 квітня 2018 року у складі судді Фролової І. В. та постанову апеляційного суду м. Києва від 27 липня 2018 року у складі колегії суддів: Мараєвої Н. Є., Андрієнко А. М., Заришняк Г. М.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Держави Україна в особі адміністрації Державної прикордонної служби України, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними, відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 27 січня 2017 року вона придбала туристичну путівку для відпочинку її родини у Єгипті. 25 лютого 2017 року вона разом з чоловіком та двома дітьми мала вилетіти з аеропорту "Бориспіль" до Єгипту рейсом № 5227, сполученням Київ-Хургада. Проте при проходженні паспортного контролю прикордонники під час перевірки запідозрили, що печатка, якою завірені дані та фото дитини, вклеєне до її паспорту, підроблена. Бориспільським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Київській області відносно неї була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого статтею 358 КК України. Постановою Бориспільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області від 27 червня 2017 року кримінальне провадження було закрито у зв'язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 358 КК України, оскільки призначена експертиза підтвердила дійсність печатки.

Вважала, що унаслідок службової недбалості посадових осіб окремого пропускного пункту адміністрації Державної прикордонної служби України вона була позбавлена можливості вилетіти разом з родиною на відпочинок, вони не змогли скористатися придбаною путівкою, у зв'язку з чим їй завдано майнової та моральної шкоди.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просила судвизнати дії адміністрації Державної прикордонної служби України протиправними, стягнути з Державного казначейства України на її користь майнову шкоду у розмірі 27 618 грн та 100 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 квітня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що статтею 1166 ЦК України передбачено порядок відшкодування шкоди, завданої неправомірними рішеннями, діями, чи бездіяльністю особи, проте позивачем не надано доказів неправомірності рішень, дій чи бездіяльності з боку посадових осіб адміністрації Державної прикордонної служби України. При цьому суд зазначив, що вимоги позивача про визнання дій адміністрації Державної прикордонної служби України протиправними не можуть бути розглянуті в порядку цивільного судочинства, оскільки пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскаржень його рішень, дій чи бездіяльності здійснюється в порядку адміністративного судочинства.

Постановою апеляційного суду м. Києва від 27 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що у силу статті 7 Закону України "Про прикордонний контроль" паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. У ході перевірки документів уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України використовують технічні засоби контролю для пошуку ознак підробки у документах, здійснюють пошук необхідної інформації у базах даних Державної прикордонної служби України, тому уповноважена особа Державної прикордонної служби України при перевірці документів ОСОБА_4 діяла в межах, наданих їй законом повноважень.

Доказів наявності неправомірного рішення, дії чи бездіяльності, або недбалості з боку уповноваженої особи Державної прикордонної служби України позивачем не надано, як і відсутні відомості щодо притягнення такої особи до відповідальності за відповідні дії.

Крім того, суд зазначив, що у порушення пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України районний суд, вважаючи, що вимоги ОСОБА_4 про визнання дій адміністрації Державної прикордонної служби України протиправними не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, провадження у справі в цій частині не закрив.

У серпні 2018 року ОСОБА_4 подала касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що при відкритті провадження у справі суд мав визначитися чи підлягає цей спір вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Проте суд першої інстанції зазначив, що її вимоги про визнання дій адміністрації Державної прикордонної служби України протиправними, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки нею оскаржуються дії суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, суди розглянули її позов по суті, хоча, якщо суд дійшов висновку, що на стадії відкриття провадження у справі помилився у характері спору, то наслідком мало б бути закриття провадження у справі.

Вважала помилковим висновок суду про те, що її позовні вимоги про визнання дій адміністрації Державної прикордонної служби України протиправними не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки нею пред? явлено позов до Держави Україна.

У жовтні 2018 року адміністрація Державної прикордонної служби Україниподала до суду відзив на касаційну скаргу, в якому посилалася на те, що судові рішення є законними і обґрунтованими. При цьому у відзиві вказано, що адміністрація є неналежним позивачем у справі, оскільки здійснення прикордонного контролю в аеропорту "Бориспіль" покладено на окремий контрольно-пропускний пункт "Київ" (м. Бориспіль, 08307), який є складовою Державної прикордонної служби України на рівні з адміністрацією. Крім того, позивачем не надано доказів наявності неправомірного рішення, дії чи бездіяльності з боку посадових осіб адміністрації.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У вересні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 6 статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із обґрунтуванням підстав, визначених у частинами 1 та 4 статті 404 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки касаційна скарга містить доводи про порушення судами правил предметної та суб'єктної юрисдикції.

Керуючись частиною 6 статті 403, частинами 1 та 4 статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Справу № 761/3884/18 за позовом ОСОБА_4 до Держави Україна в особі адміністрації Державної прикордонної служби України, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними, відшкодування майнової та моральної шкоди передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк