Ухвала

20 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 359/3247/19

провадження № 61-20142ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень" суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у квітні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, у якому просив зменшити розмір присуджених аліментів на малолітнього сина ОСОБА_3,2014 року народження, з ј частини від заробітку (доходу) до 3 000,00 грн щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі судового наказу від 16 жовтня 2018 року з позивача на користь відповідача стягнуто аліменти на дитину у розмірі ј частини від усіх його доходів. При цьому позивач проживає разом із дитиною в одному будинку, приймає участь як у її вихованні і матеріальному утриманні, так і в додаткових витратах на сина. Позивач указує, що його сукупний середній заробіток на місяць становить понад 74 000,00 грн, ј частина доходу складає понад 14 000,00 грн на місяць. Розмір таких аліментів значно перевищує місячні потреби дитини, у зв'язку з чим відповідач не витрачає усі кошти саме на утримання спільної дитини сторін та фактично допускає нецільове використання аліментів. Вважає, що достатнім розміром місячного утримання сина є сума у 6
000,00 грн, відтак, зважаючи на рівність обох батьків в обов'язку утримання дитини, половину від такої суми (3 000,00 грн) позивач згоден сплачувати на користь відповідача в якості аліментів на дитину.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2019 року скасовано та ухвалено у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено частково. Зменшено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на підставі судового наказу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 жовтня 2018 року на утримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з ј частки від заробітку (доходу) платника аліментів до 4 000,00 грн (чотирьох тисяч) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили до досягнення дитиною повноліття.

ОСОБА_1 07 листопада 2019 року засобами поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року. ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права і просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивач фактично просив суд змінити спосіб стягнення з нього аліментів з частки від заробітку на тверду грошову суму, що не передбачено СК України. Позивачем не доведено та не зазначено жодної обставини, що могла б бути підставою для зменшення розміру аліментів. Обставин, які б свідчили про нецільове використання аліментів судом не встановлено і позивачем такі обставини не доведені. За наслідками перевірки контролюючим органом не встановлено нецільового використання аліментів, а за відсутності відповідного висновку про нецільове використання відповідачем аліментів, підстави для зменшення розміру аліментів на підставі частини 2 статті 186 СК України відсутні.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

У частині 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про зменшення розміру аліментів з ј частини від заробітку (доходу) до 3 000,00 грн щомісячно.

Отже, справа № 359/3247/19 не є справою з ціною позову, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Справа № 359/3247/19 є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.

З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, а також значення справи для сторін і суспільства, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

ОСОБА_1 укасаційній скарзі вказує, що оскаржене рішення підлягає касаційному оскарженню, оскільки касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Проте ОСОБА_1 не обґрунтовує, чому саме касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Окрім цього, ОСОБА_1 укасаційній скарзі вказує, що позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням при розгляді іншої справи, а також справа має виняткове значення для ОСОБА_1, оскільки вона у фактично незаконний спосіб позбавлена грошових коштів на належне утримання дитини, забезпечення її всебічного розвитку та необхідних умов для виявлення та удосконалення здібностей дитини. Проте відповідач не обґрунтовує, в чому проявляється виняткове значення для неї цієї справи та які саме обставини, що встановлені оскарженим судовим рішенням, вона позбавлена можливості спростувати при розгляді іншої справи.

Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, відповідач позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи, а справа має виняткове значеннядля ОСОБА_1.

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, оскаржені рішення ухвалені у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Крат