Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.09.2020 року у справі №645/6589/19

УХВАЛА

15 вересня 2020року

м. Київ

справа № 645/6589/19

провадження № 61-13346ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В.

О.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" на заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 24 липня 2020 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (далі - ТОВ "Споживчий центр") до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року ТОВ "Споживчий центр" звернулось до суду з указаним позовом до ОСОБА_1, в якому просило стягнути з останнього заборгованість за договором кредиту № 16.08.2019-100001152 від 16 серпня 2019 року в розмірі 8 900 грн.

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 24 липня 2020 року, в задоволенні позову ТОВ "Споживчий центр" відмовлено.

Суди, відмовляючи в задоволенні позову ТОВ "Споживчий центр", вважали недоведеним факт укладання сторонами договору фінансового кредиту №16.08.2019-100001152 від 16 серпня 2019 року, оскільки позивач не довів обставин щодо ідентифікації особи відповідача у інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції. Крім того, суди вважали недоведеним факт перерахування коштів відповідачу за вказаним кредитним договором. Окрім цього, позивачем не надано належних доказів про видачу кредиту відповідачу, не надано доказів того, що відповідач користувався кредитом чи погашав його, оскільки розрахунок заборгованості, який долучений до позовної заяви, не є первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують видачу відповідачу кредиту та нарахування відсотків і рух коштів по кредитному рахунку.

У вересні 2020 року ТОВ "Споживчий центр" звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на заочне рішення Фрунзенського районного суду м.

Харкова від 26 лютого 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 24 липня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, містяться у статті 129 Конституції України, відповідно до якої основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України встановлено, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей Пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2019 року справа за позовомТОВ "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Предметом позову ТОВ "Споживчий центр" до ОСОБА_1 є стягнення заборгованості за кредитним договором, ціна позову в загальному розмірі становить 8 900 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн? 100 = 210 200 грн), а тому справа № 645/6589/19 є малозначною згідно з наведеними приписами ЦПК України.

Касаційний цивільний суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не дають підстав як для висновку про те, що справа становить виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, так і для висновку про те, що розгляд справи судом касаційної інстанції потрібен для формування єдиної судової практики правозастосування, у зв'язку з чим відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.

Вказівка в резолютивній частині постанови Харківського апеляційного суду від 24 липня 2020 року про можливість її оскарження до Верховного Суду у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України, не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржувані судові рішення ухвалені в малозначній справі.

Пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України встановлено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Споживчий центр" на заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 24 липня 2020 року слід відмовити з підстав, встановлених пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України.

Керуючись частиною 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" на заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 24 липня 2020 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов