Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 30.08.2020 року у справі №761/21807/19

Ухвала

09 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 761/21807/19

провадження № 61-13221 ск 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В.

О.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року в справі за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про видачу обмежувального припису,

Встановив:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 червня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1, заінтересовані особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про видачу обмежувального припису.

Постановою Київського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 червня 2019 року залишено без змін.

02 вересня 2020 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року, і ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 04 вересня 2020 року, для розгляду справи визначено колегію суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.

Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги до 12 жовтня 2020 року, який не міг перевищувати десяти днів з дня вручення копії ухвали, а саме, для надання обґрунтованої заяви про поновлення строку на касаційне оскарження.

Копія ухвали Верховного Суду від 10 вересня 2020 року отримана заявником ОСОБА_1 22 вересня 2020 року, що підтверджується відповідним зворотнім поштовим повідомленням.

На виконання даної ухвали суду та в установлений судом строк, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4, надіслала клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. Дане клопотання обґрунтоване тим, що оскаржувані рішення вона отримала лише 03 липня 2020 року, а раніше не могла цього зробити у зв'язку із наявністю карантину, запровадженого 12 березня 2020 року з метою запобігання поширення коронавірусної хвороби, а також у зв'язку із її хворобливими станом та ОСОБА_1, зокрема, з січня 2020 року по травень 2020 року та отримання нею 25 травня 2020 року статусу особи з інвалідністю. На підтвердження зазначених обставин надано, зокрема, копії медичних документів щодо обстеження та лікування ОСОБА_4: 25 лютого 2020 року, 25 травня 2020 року, 15 липня 2020 року, з 17 липня 2020 року по 22 липня 2020 року, з 23 липня 2020 року по 27 липня 2020 року, 11 серпня 2020 року, з 02 вересня 2020 року по 04 вересня 2020 року, а також копії медичних документів щодо обстеження та лікування ОСОБА_1: з 23 травня 2014 року по 30 травня 2014 року, 16 червня 2014 року, 24 липня 2018 року, 26 серпня 2019 року, 02 жовтня 2019 року, 04 жовтня 2019 року, 02 жовтня 2020 року.

Як вбачається із Єдиного державного реєстру судових рішень (ЄДРСР), оскаржувана постанова Київського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року ухвалена за наслідками розгляду апеляційної скарги заявника ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції та оприлюднена 19 листопада 2019 року.

Разом із цим, заявником або його представником не додано до матеріалів касаційного провадження жодних доказів (документів) неотримання, неможливості отримання або ненадсилання судом апеляційної інстанції їм оскаржуваного рішення цього суду після його ухвалення та оприлюднення в ЄДРСР (19 листопада 2019 року) та до часу його отримання в суді першої інстанції 03 липня 2020 року. При цьому зазначені підстави щодо поновлення строку на касаційне оскарження є необґрунтованими, оскільки наданими документами не підтверджується наявність непереборних причин, які не залежали від волі особи та об'єктивно унеможливлювали подання касаційної скарги у визначений законом строк або, зокрема, у період після ухвалення апеляційним судом оскаржуваного рішення та його оприлюднення в ЄДРСР (19 листопада 2020 року) та до запровадження відповідного карантину на території України (12 березня 2020 року), а також у період неперебування на лікуванні та обстеженні ОСОБА_1 та його представника, або у визначений статтею 390 ЦПК України строк після його отримання 03 липня 2020 року, тобто до 03 серпня 2020 року. При цьому, касаційна скарга, як зазначено вище, подана лише 02 вересня 2020 року.

Враховуючи вищезазначене, належних доказів (документів) на підтвердження поважності причин пропуску строку на подання касаційної скарги заявником та його представником до клопотань про поновлення строку на касаційне оскарження не додано, що відповідно вказує на їх необґрунтованість.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до частини 1 статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина 2 статті 390 ЦПК України).

Відповідно до частини 3 статті 390 ЦПК України строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частини 3 статті 390 ЦПК України.

Згідно з частиною 1 статті 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Відповідно до частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень, особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі, спрямовані на своєчасне одержання судових рішень, а також підготовку касаційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року в справі № 3236/03 "Пономарьов проти України" зазначено, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Пономарьов проти України, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).

Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності. У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (Перетяка та Шереметьев проти України, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).

У справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

З огляду на те, що ОСОБА_1 подано касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року лише 02 вересня 2020 року, та на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 10 вересня 2020 року, яка отримана ним 22 вересня 2020 року, станом на 09 листопада 2020 року заявником або його представником не надано обгрунтовану заяву (клопотання) про поновлення строку на касаційне оскарження з доданими до неї належними доказами (документами) на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження відповідних судових рішень, наведені заявником та його представником у їх клопотаннях причини пропуску строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними та бути підставою для поновлення строку на касаційне оскарження.

Таким чином, зазначені заявником підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 червня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року не можуть бути визнані судом поважними, а тому в задоволенні відповідних клопотань слід відмовити.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 394 ЦПК України якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Положення аналогічного змісту містить також частина 3 статті 393 ЦПК України.

Оскільки підстави, наведені ОСОБА_1 та його представником про поновлення строку на касаційне оскарження, визнані неповажними, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись частиною 3 статті 393, пунктом 4 частини 2 статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

Ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року в справі за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про видачу обмежувального припису.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

В. С. Жданова

В. О. Кузнєцов