Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.11.2020 року у справі №753/10772/18

Ухвала

16 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 753/10772/18

провадження № 61-16622ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

вирішуючи питання відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Київстар", третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська мобільна група", про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київстар" (далі - ПрАТ "Київстар"), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська мобільна група"

(далі - ТОВ "Українська мобільна група"), про стягнення грошових коштів.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 05 грудня 2008 року між ним та

ПрАТ "Київстар" укладено угоду № 3069092 про надання послуг стільникового мобільного зв'язку стандартів GSM 900 та GSM 1800 за номером мобільного телефону НОМЕР_1, відповідно до якої ПрАТ "Київстар" надає йому послуги рухомого (мобільного) зв'язку, а він приймає та оплачує надані послуги. 25 жовтня 2017 року відповідач без його згоди та відома підключив додатково оплачувану послугу loadboom-ua. com, вартість якої становить 5,31 грн в день, надання якої припинено

27 грудня 2017 року після його звернення до відповідача шляхом направлення смс-повідомлення з текстом "STOP94" на номер 2261. За вказаний період з його рахунку відповідачем списано грошові кошти у загальному розмірі 334,53 грн, а саме: за жовтень 2017 року - 37,17 грн, за листопад 2017 року - 159,30 грн, за

грудень 2017 року - 138,06 грн, що підтверджується інформацією із сайту відповідача. Надання вказаної послуги не передбачено умовами угоди від 05 грудня 2008 року, укладеної між сторонами, він не уповноважував відповідача на укладення від його імені правочинів з третіми особами на отримання таких послуг та їх оплату відповідачем за рахунок його коштів, а тому у відповідача були відсутні підстави для списання з його рахунку грошових коштів.

Ураховуючи наведене, позивач просив суд стягнути з ПрАТ "Київстар" на свою користь суму основного боргу у розмірі 334,53 грн.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили із того, що позивачем не доведено, що поза його волею відповідач ПрАТ "Київстар" підключив його як користувача до вказаної вище додаткової платної послуги, оскільки без дотримання такого порядку не могло бути прийнято замовлення цієї послуги та її подальше виконання. Відповідно до умов договору про надання телекомунікаційних послуг від 05 грудня 2008 року, укладеного між сторонами, абонент має право замовляти додаткові послуги оператора за допомогою системи самообслуговування шляхом звернення до центру обслуговування, IVR або іншим визначеним оператором способом. Оскільки з номеру телефону позивача було здійснено замовлення додатково оплачуваної послуги loadboom-ua. com - послуга підписки на "доступ до сайту loadboom-ua. com" та підтверджено її замовлення, яка надавалась ТОВ "Українська мобільна група" на підставі укладеної з ПрАТ "Київстар" угоди про надання телекомунікаційних послуг, то суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно стягнуті грошові кошти з рахунку позивача за надані послуги.

09 листопада 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Дарницького районного суду

м. Києва від 18 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду

від 09 жовтня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судове рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пунктів 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пунктів 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у цій справі є стягнення грошових коштів у розмірі

334,53 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (210 200,00 грн), а тому у розумінні ЦПК України справа є малозначною.

Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Касаційна скарга містить посилання на те, що рішення у цій малозначній справі оскаржується до суду касаційної інстанції на підставі підпунктів "а " та "в" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Доводи заявника у касаційній скарзі про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, є необґрунтованими з урахуванням того, що практика розгляду судами таких спорів є усталеною.

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що суди не врахували висновки, зроблені Верховним Судом у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 214/2793/16-ц, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня

2019 року у справі № 342/180/17, Верховним Судом України у постанові

від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15, є безпідставними, оскільки правовідносини у вказаних справах та у цій справі не є подібними, зокрема предмет та обставини позовів не є тотожними.

Також необґрунтованими є посилання заявника на постанову Верховного Суду

від 13 березня 2019 року у справі № 607/7810/17, оскільки обставини, встановлені судами, у вказаній справі та у цій справі, є відмінними.

Щодо доводів заявника про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має для нього виняткове значення, Верховний Суд зазначає, що поняття винятковості справи є оціночним та потребує належного обґрунтування. Заявник не навів переконливих доводів та не надав відповідних доказів, які б свідчили про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має для нього виняткове значення.

Оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадків за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Київстар", третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська мобільна група", про стягнення грошових коштів відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик