Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.11.2020 року у справі №487/7921/19

Ухвала

18 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 487/7921/19

провадження № 61-16840ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 08 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про відшкодування майнової та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 08 серпня 2019 року за її місцем роботи на парковці біля будинку на вул. Соборна, 12б у м. Миколаєві відповідач на лобовому склі автомобілю "Ford Kuga", 2017 року випуску, державний номер НОМЕР_1, який належить її матері, ОСОБА_3, і знаходиться у її користуванні та управлінні, розмістив плакат, змістом якого були вимоги побачень із сином. 14 та 21 серпня 2019 року відповідач повторив такі дії. Крім закріплення плакату на склі відповідач 21 серпня 2019 року навмисно пошкодив механізм склоочисника, яким закріплював плакат на лобовому склі, залишив після себе вивернутий склоочисник. Вона неодноразово зверталася до Центрального відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Миколаївській області з відповідними заявами, проте отримувала відповіді, що це цивільно-правові відносини, які вирішуються у судовому порядку.

30 серпня 2019 року відповідач зайшов до під'їзду будинку, в якому їй належить квартира АДРЕСА_1, де вона проживає разом з дитиною, та на вхідних дверях невстановленим предметом наніс текст звернення того ж змісту, як і на лобовому склі автомобілю, але під час його нанесення пошкодив двері.

Посилаючись на те, що неправомірними діями відповідача їй завдано майнових збитків, які складається із вартості замінених нею склоочисників у сумі 1 508,10
грн та дверей 15 499,98 грн, а також моральної шкоди, розмір відшкодування якої ОСОБА_1 оцінила у 50 000,00 грн, позивач просила задовольнити її позов.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 липня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 508,10,00 грн на відшкодування майнової шкоди та 1 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що вина відповідача у завданні позивачу майнової та моральної шкоди доведена, а тому є підстави для покладення на відповідача відповідальності за завдану шкоду.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 08 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, поданою його представником ОСОБА_4, задоволено. Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 липня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволені позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б безперечно підтверджували наявність причинного зв'язку з протиправною поведінкою відповідача та відповідними негативними наслідками такої поведінки.

12 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Миколаївського апеляційного суду від 08 жовтня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пунктів 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пунктів 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у цій справі є відшкодування майнової та моральної шкоди у загальному розмірі 67 008,08 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (210 200,00 грн), а тому відповідно до вимог ЦПК України справа є малозначною.

Касаційна скарга не містить посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

При цьому Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Оскільки, касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, та касаційна скарга не містить посилання на передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 08 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про відшкодування майнової та моральної шкоди відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик