Історія справи
Ухвала КЦС ВП від 18.02.2019 року у справі №752/9097/17

Ухвала01 лютого 2019 рокум. Київсправа № 752/9097/17провадження № 61-2143ск19Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_2, на рішення Голосіївського районного суду м. Києва 06 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання недійсним договору,ВСТАНОВИВ:Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "
Про доступ до судових рішень" суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк"), в якому просив визнати недійсним договір кредиту № 73 від 06 березня 2007 року, укладений між ним та АКІБ "Укрсоцбанк", з моменту його укладення.Позовна заява мотивована тим, що 06 березня 2007 року між ОСОБА_1 та АКІБ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", укладено договір кредиту № 73, за умовами якого йому надано кредитні кошти в розмірі 24 000доларів США зі сплатою 13 відсотків річних із терміном погашення заборгованості не пізніше 03 березня 2017 року. Того ж дня, для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ним і банком укладений іпотечний договір, відповідно до умов якого в іпотеку банку позивачем передано нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 Вважав, що при укладенні кредитного договору банком порушено його права як споживача кредитної послуги, зміст цього правочину суперечить вимогам Закону України "
Про захист прав споживачів", а тому просив позов задовольнити.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 06 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року, у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав 21 січня 2019 року до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2, на рішення Голосіївського районного суду м. Києва 06 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року, у якій просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Зокрема, ОСОБА_1 вказує, що суди попередніх інстанцій всебічно не встановили всі обставини, що мають значення для справи, не надали належної правової оцінки доказам у справі та не врахували рішення Конституційного суду Українивід 10 листопада 2011 року № 15 рп/2011.Зокрема суди не звернули уваги на посилання ОСОБА_1 щодо дискримінаційних умов договору, ненадання банком позичальнику перед укладанням правочину недостовірної інформації для здійснення свідомого вибору та введення його в оману, що свідчить про порушення положень Закону України "
Про захист прав споживачів".У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).У частині 3 статті
3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті
129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті
2 ЦПК України).Згідно з пунктом 2 частини 3 статті
389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті
389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.Відповідно до пункту 2 частини 6 статті
19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті
19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про визнання недійсним договору кредиту від 06 березня 2007 року.Отже, справа № 752/9097/17 не є справою з ціною позову, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Справа № 752/9097/17 є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини 6 статті
19 ЦПК України.Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).Тлумачення статті
19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина 6 статті
19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень
ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, а також значення справи для сторін і суспільства, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті
389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті
394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.Таким чином, оскаржені рішення ухвалені у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.Керуючись статтями
19 260 389 394 ЦПК України,УХВАЛИВ:
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою, яка підписана представником ОСОБА_2, на рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 06 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання недійсним договору.Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.Суддя В. І. Крат