Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 17.03.2020 року у справі №484/4918/19

Ухвала

Іменем України

11 березня 2020 року

м. Київ

справа № 484/4918/19

провадження № 61-3293ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В.

М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 грудня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області про визнання акта введення гаража в експлуатацію від 15 серпня 1996 року незаконним,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області про визнання акта введення гаража в експлуатацію від 15 серпня 1996 року, виданого на ім'я ОСОБА_2, незаконним.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 грудня 2019 рокувідмовлено у відкритті провадження у даній справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 186 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що акт введення гаража в експлуатацію не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для позивача, тому він не може бути предметом спору, а відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 грудня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року, обґрунтовуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, та визнати підробленими і незаконними акт введення гаража в експлуатацію та довідку від 05 серпня 1996 року № 35, видану на ім'я ОСОБА_2, а також визнати рішення Виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області від 14 серпня 1996 року № 213 таким, що до гаража № НОМЕР_1 (НОМЕР_2) в автогаражному кооперативі "Южний" не відноситься.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що в акті введення гаража в експлуатацію від 15 серпня 1996 року, виданого на ім'я ОСОБА_2, як і в рішенні Виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області від 14 серпня 1996 року № 213, згідно якого ОСОБА_2 видано свідоцтво на право володіння гаражем, відсутній номер гаража, його розміри, що зазначені в акті, не відповідають дійсним, тому, на думку заявника, цей акт до гаража № НОМЕР_1 в автогаражному кооперативі "Южний" не має відношення. Вважає, що свідоцтво на право володіння гаражем видане ОСОБА_2 на підставі сфальсифікованих документів. Заявник посилається на те, що він за власні кошти збудував гараж і являється його єдиним власником.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов наступного висновку.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У відповідності до частин 1 , 3 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому частин 1 , 3 статті 4 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Згідно з частинами 1 , 2 статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У відповідності до частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 187 ЦПК України передбачено, що суддя відкриває провадження у справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому ЦПК України.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди мають перевірити належність справи до їх юрисдикції та підсудності.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що припис "заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства" (пункт 1 частини 1 статті 186 ЦПК України) стосується як позовів, які не можуть розглядатися за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які взагалі не можуть розглядатися судом.

Способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав. Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, визначеним у статті 16 ЦК України.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області про визнання незаконним акта введення гаража в експлуатацію від 15 серпня 1996 року, що є індивідуальним розпорядчим актом суб'єкта владних повноважень, який прийнято на виконання владних управлінських функцій та стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, дія якого вичерпана його виконанням.

Складання і підписання вищевказаного акта є лише фіксацією виконання особою будівельно-монтажних робіт в обсязі, передбаченому проектом, та готовність цього об'єкта у відповідності до вимог державних будівельних норм до введення в експлуатацію. Оскарження такого акта, який не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для позивача, не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав.

Зазначений акт може бути визнаний як доказ у справі щодо визнання незаконним рішення Первомайської міської радиМиколаївської області, яким було його затверджено. При вирішенні такої справи суд зобов'язаний дати оцінку щодо дійсності цього акта.

Як встановлено судами, ОСОБА_1 вже звертався до суду з позовом до ОСОБА_2, Первомайської міської ради Миколаївської області, треті особи: ОСОБА_4, автогаражний кооператив "Южний", ОСОБА_5, про визнання незаконним рішення Первомайської міської ради Миколаївської області від 14 серпня 1996 року № 213 "Про затвердження актів прийому в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" у частині затвердження акта прийому в експлуатацію ОСОБА_2 гаража в автогаражному кооперативі "Южний" та в частині зобов'язання міського комітету житлово-комунального господарства видати свідоцтво на право власності на гараж ОСОБА_2.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 29 січня 2018 року та постановою Верховного Суду від 05 грудня 2018 рокуу справі № 484/2939/16-ц, у задоволені вказаного позову відмовлено. Судами встановлено, що оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування законних прав та інтересів ОСОБА_1 не порушує.

Виходячи з того, що пред'явлені ОСОБА_1 вимоги про визнання незаконним акта про введення гаража в експлуатацію не можуть бути самостійним предметом судового розгляду, а обраний заявникомспосіб захисту прав шляхом подання даного позову не сприятиме ефективному відновленню порушеного права, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

За правилами частини 2 статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосовування судами першої та апеляційної інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника з їх змістом та змістом судових рішень, ухвалених у справі № 484/2939/16-ц.

Керуючись частиною 4 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 грудня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області про визнання акта введення гаража в експлуатацію від 15 серпня 1996 року незаконним.

Копію ухвали, касаційну скаргу та додані до неї матеріали направити особі, яка подала скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді В. О. Кузнєцов

В. С. Жданова

В. М. Ігнатенко