Ухвала

Іменем України

10 січня 2019 року

м. Київ

справа № 752/21287/17

провадження № 61-48366 ск18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

БілоконьО. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

розглянув касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, в інтересах якого діє адвокат Віданова Олена Василівна, на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 червня 2018 року у складі судді Ладиченко С. В. та постанову Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року у складі колегії суддів:

Кравець В. А., Мазурик О. Ф., Махлай Л. Д., у справі за позовом ОСОБА_6 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення боргу у розмірі 236 402,75 грн, пені у розмірі 38 083,51 грн, інфляційних втрат у розмірі 2 541,33 грн; 3 % річних за несвоєчасні розрахунки у розмірі 4 728,06 грн, у зв'язку з неналежним виконанням укладеного 09 грудня 2016 року між сторонами договору підряду.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 21 червня 2018 року позов ОСОБА_6 задоволено. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 грошові кошти у розмірі 236 402,75 грн, подвійну облікову ставку НБУ за весь час прострочення, що складає 38 083,51 грн, інфляційні втрати у розмірі 2
541,33 грн; 3 % річних у розмірі 4 728,06 грн та судові витрати.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем прострочено виконання взятого на себе зобов'язання, а сплачений позивачем аванс як на момент спливу строку виконання зобов'язання, так і на день звернення позивача до суду, йому не повернутий.

Постановою Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року рішенняГолосіївського районного суду міста Києва від 21 червня 2018 року зміненов частині визначення періоду нарахувань пені, інфляційних втрат, 3 % річних та розміру судового збору.

Встановлено період прострочення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 виконання грошового зобов'язання з 27 квітня 2017 року по 10 жовтня 2017 року.

Зменшено розмір стягнутої пені з 38 083,51 грн до 27 228,33 грн, 3 % річних - з 4 728,06 грн до 3 244,86 грн, судового збору - з 2 817,56 грн до 2 696,17 грн.

Постанова мотивована доведеністю факту прострочення боржником виконання зобов'язання по виготовленню заготівок для сходів у передбачений договором строк, тому сплачений позивачем 08 березня 2017 року аванс у розмірі 236 402,75
грн підлягає поверненню. При цьому періодом прострочення виконання зобов'язання є період з 27 квітня по 10 жовтня 2017 року, тому розмір пені, інфляційних втрат та 3 % річних підлягає зменшенню.

У листопаді 2018 року до Верховного Суду фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обгрунтування касаційної скарги посилається на відсутність з його боку факту прострочення виконання зобов'язання, на підтвердження чого він подав докази до суду першої інстанції, однак їх не взято до уваги через порушення строку їх подання.

Дослідивши касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з урахуванням такого.

Статтею 846 ЦК України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до статті 612 ЦК України, боржник уважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом установлено, що 09 грудня 2016 року між позивачем та відповідачем було укладено договір підряду, за умовами якого підрядник зобов'язувався за завданням замовника виготовити сходи зовнішні з нержавіючої сталі, зокрема протягом 35 робочих днів з наступного дня після отримання завдатку придбати матеріали та виготовити заготівки.

Оплата завдатку у розмірі 236 402,75 грн була проведена ОСОБА_6 08 березня 2017 року, однак відповідач у строк, передбачений договором, заготівки не виготовив, завдаток не повернув.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що відповідач має нести відповідальність за невиконання своїх зобов'язань, передбачених договором, оскільки не виготовив заготівки в обумовлений договором строк, не повернув сплачений позивачем завдаток, що призвело до виникнення заборгованості та необхідності стягнення з боржника пені, інфляційних втрат та 3 % річних за період з 27 квітня 2017 року (початок прострочення виконання зобов'язання) по 10 жовтня 2017 року (день підписання позовної заяви).

Доводи касаційної скарги про наявність виготовлених заготівок для позивача є безпідставні, оскільки їх наявність станом на 26 квітня 2017 року або на день звернення позивача до суду будь-якими належними та допустимими доказами не підтверджені. При цьому судом апеляційної інстанції надано належну правову оцінку доводам відповідача щодо розгляду судом першої інстанції справи за наявними матеріалами, оскільки відповідач, отримавши ухвалу про відкриття провадження 24 березня 2018 року, без поважних причин не надав відзиву у встановлений судом строк.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо: правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень убачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень.

Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, в інтересах якого діє адвокат Віданова Олена Василівна, на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_6 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення коштів.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді О. В. Білоконь

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта