Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.10.2018 року у справі №202/3233/17

УХВАЛА

20 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 202/3233/17

провадження № 61-41985ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лесько А. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м.

Дніпропетровська від 22 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності на рухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності на рухоме майно, а саме транспортні засоби: автомобіль CHEVROLET CRUZE, рік випуску 2012, реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіль MITSUBISHI PAJERO SPORT, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Позов мотивовано тим, що автомобілі придбано не за сімейні кошти, а за кошти, отримані у позику, що є його особистою власністю. Договір позики, за рахунок якого позивач фактично придбав автомобілі, укладений не в інтересах сім'ї. За рахунок отриманих в позику грошових коштів придбано автомобілі, які використовувались позивачем для власних потреб. Таким чином позивач вважає, що автомобілі є його особистою приватною власністю.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності на рухоме майно відмовлено. Вирішено питання про стягнення судових витрат.

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2017 року залишено без змін.

02 серпня 2018 року (відповідно до відмітки на конверті) ОСОБА_1 направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Індустріального районного суду м.

Дніпропетровська від 22 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2018 року, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить поновити пропущений строк на касаційне оскарження рішення суду, скасувати рішення Індустріального районного суду м.

Дніпропетровська від 22 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2018 року, та ухвалити нове рішення, яким визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 рухоме майно, а саме транспортні засоби: автомобіль CHEVROLET CRUZE, рік випуску 2012, реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіль MITSUBISHI PAJERO SPORT, реєстраційний номер НОМЕР_2, стягнути судовий збір з відповідача.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 8 статті 129 Конституції України одним з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В частині 9 статті 19 ЦПК України зазначено, що для цілей частині 9 статті 19 ЦПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

В пункті 2 частини 1 статті 176 ЦПК України вказано, що у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 07 грудня 2017 року № 2246-VIII розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2018 року визначено в розмірі 1762 грн.

Предметом позову у даній справі є майнова вимога про визнання права особистої приватної власності на рухоме майно.

В рішенні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2017 року зазначено, що вартість спірного майна становить (вартість автомобіля CHEVROLET CRUZE -196 653,21 грн та вартість автомобіля MITSUBISHI PAJERO SPORT 204 319,76 грн) становить 400 972,97 грн. Дану вартість рухомого майна сторони не спростовували.

Зазначена справа є незначної складності, ціна позову в якій не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто справа є малозначною та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, яка поширюється й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подано касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності на рухоме майно.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя А. О. Лесько