Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.09.2020 року у справі №522/351/20

Ухвала

14 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 522/351/20

провадження № 61-12593ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Білоконь О. В.,

розглянув касаційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" - адвоката Пивоварова Володимира Івановича на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 21 січня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державний реєстратор Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області Сурай Дар'я Юріївна, орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації міста Одеси, про визнання противоправним та скасування рішення про державну реєстрацію, скасування запису про право власності, визнання незаконним виселення та вселення, стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_7 до ТОВ "ФК "Вектор Плюс" про визнання противоправним та скасування рішення про державну реєстрацію, скасування запису про право власності, визнання незаконним виселення та вселення, стягнення матеріальної та моральної шкоди. Одночасно з подачею позовної заяви ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21 січня 2020 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49707659 від 15 листопада 2019 року державного реєстратора Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області Сурай Д. Ю. належить на праві власності ТОВ "ФК "Вектор Плюс".

Судові рішення мотивовані тим, що заявником обґрунтовано наведено необхідність накладення арешту на спірне майно, оскільки існує реальна можливість для відповідача відчужити майно третім особам, що ускладнить виконання можливого рішення суду, встановлено, що застосування вказаного виду забезпечення не спричинить збитки відповідачу, враховано, що позивачі зареєстровані у спірній квартирі, а їх майновий стан не є таким, що ускладнить відшкодування збитків, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.

У серпні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ТОВ "ФК "Вектор Плюс" - адвоката Пивоварова В. І. на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 21 січня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року.

У касаційній скарзі представник ТОВ "ФК "Вектор Плюс" - адвокат Пивоваров В. І., посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 частини 1 , частиною 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у Пунктом 2 частини 1 , частиною 2 статті 389 ЦПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Із оскаржуваних судових рішень, доданих до скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності.

Відповідно до статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статті 149 ЦПК України заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Пунктом 1 частини 1 статті 150 ЦПК України передбачено забезпечення позову шляхом накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Судами встановлено, що предметом позову у справі євизнання противоправним та скасування рішення про державну реєстрацію, скасування запису про право власності, визнання незаконним виселення та вселення.

Встановивши, що у разі задоволення позовних вимог забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно унеможливить потенційні недобросовісні дії з боку відповідача та забезпечить ефективне виконання судового рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що забезпечення позову є співмірним заявленим позовним вимогам.

Указане відповідає роз'ясненням, наданим судам у ~law11~, відповідно до якого, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заявник в касаційній скарзі зазначає, що при постановленні оскаржуваних судових рішень суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість заявленого ОСОБА_1 клопотання, оскільки не було доведено намірів відповідача відчужити спірне майно чи чинити перешкоди у виконанні можливого рішення суду, судами допущено порушення норм процесуального права, оскільки не надано оцінці виду забезпечення позову, заявленого ОСОБА_1.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій при розгляді вказаного клопотання надано оцінку спірним правовідносинам, враховано відповідність заявленого виду забезпечення позову позовним вимогам та ефективність вказаних заходів для захисту прав учасників справи та ухвалено вжити заходи забезпечення позову саме шляхом накладення арешту на спірну квартиру, про що й було зазначено в заяві про вжиття заходів забезпечення позову. Посилання заявника на відсутність вказівки на те, що заяву ОСОБА_1 задоволено частково, оскільки було обрано інший вид заходів забезпечення позову є формальною підставою, що не свідчить про незаконність правильного по суті рішення.

Надаючи оцінку іншим твердженням заявника, колегія суддів вважає, що доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки ґрунтуються на незгоді з фактичними обставинами, встановленими судами першої та апеляційної інстанцій, зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 159 ЦПК України заявник має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживались.

До того ж, відповідно до статті 158 ЦПК України заявник наділений правом подати клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

Європейський суд з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Крім того, Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що посилання заявника на неврахування судами при ухваленні оскаржуваних судових рішень правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 761/39201/18, провадження № 61-9850св19, є безпідставними, оскільки у справі, яка переглядається, та у зазначеному судовому рішенні, норми права було застосовано у різних фактичних обставинах, які встановлені судами.

Отже, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, постановленими із додержанням норм процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування судами норм процесуального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга представника ТОВ "ФК "Вектор Плюс" - адвоката Пивоварова В. І. на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 21 січня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 05серпня 2020 року є необґрунтованою.

Керуючись частиною 4 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" - адвоката Пивоварова Володимира Івановича на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 21 січня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державний реєстратор Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області Сурай Дар'я Юріївна, орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації міста Одеси, про визнання противоправним та скасування рішення про державну реєстрацію, скасування запису про право власності, визнання незаконним виселення та вселення, стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Н. Ю. Сакара

О. М. Осіян

О. В. Білоконь