Ухвала

10 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 242/5542/19

провадження № 61-10666ск20

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М.,

розглянув касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Замок-3" на постанову Донецького апеляційного суду від 09 червня 2020 року по цивільній справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Замок-3" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Замок-3" (далі ОСББ "Замок-3") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1. Відповідно до Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та на підставі протоколу № 1 установчих зборів від 30 травня 2007 року було створено ОСББ "Замок - 3 ". З 01 липня 2010 року ОСББ "Замок-3" здійснює утримання та обслуговування неподільного та загального майна співвласників квартир та нежитлових приміщень будинку АДРЕСА_2, у зв'язку з чим на ім'я ОСОБА_1 було відкрито обліковий рахунок за № НОМЕР_1. В результаті несплати відповідачем послуг з утримання та обслуговування неподільного та загального майна співвласників квартир та нежитлових приміщень у відповідача виникла заборгованість перед ОСББ "Замок - 3" за період з грудня 2013 року по травень 2019 року. Однак, враховуючи строк позовної давності позивач вважає, що заборгованість повинна бути стягнута за 37 місяців за період з серпня 2016 року по серпень 2019 року.

Згідно п.2 протоколу № 6-17-06 від 17 червня 2010 року загальних зборів ОСББ "Замок -3" місячні витрати на утримання та обслуговування неподільного та загального майна співвласників квартир та нежитлових приміщень з 01 липня 2010 року складає 2,52 грн. за 1 кв. м. загальної площі квартири, які знаходяться у власності юридичної або фізичної особи. З 01 серпня 2016 року по 31 серпня 2019 року загальна сума нарахувань за обліковим рахунком НОМЕР_1 складає 10713,35
грн.

Згідно з протоколом № 31-05-12 від 31 травня 2012 року загальних зборів ОСББ "Замок-3" для співвласників квартири та нежитлових приміщень з 01 липня 2012 року встановлено розмір щомісячних платежів до ремонтного фонду об'єднання 0,50
грн. за 1 кв. м. та резервного фонду об'єднання 0,10 грн. за 1 кв. м. загальної площі квартири або загальної площі нежитлових приміщень, які знаходяться у власності юридичних або фізичних осіб. З 01 серпня 2016 року по 31 серпня 2019 року загальна сума нарахувань до ремонтного фонду об'єднання за обліковим рахунком НОМЕР_1 складає 2 125,65 грн., та до резервного фонду об'єднання - 425,13 грн.

Тому просили стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за обслуговування неподільного та загального майна співвласників квартир та нежитлових приміщень будинку АДРЕСА_2 у сумі 10 713,35 грн., заборгованість з платежів до ремонтного фонду у сумі 2 125,65 грн., заборгованість з платежів до резервного фонду у сумі 425,13 грн. та судовий збір у сумі 1921 грн.

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 25 листопада 2019 року позовні вимоги ОСББ "Замок-3" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ "Замок-3" заборгованість за обслуговування неподільного та загального майна співвласників квартир та нежитлових приміщень будинку АДРЕСА_2 у сумі 10 713,35
грн., заборгованість з платежів до ремонтного фонду у сумі 2 125,65 грн., заборгованість з платежів до резервного фонду у сумі 425,13 грн. та судовий збір у сумі 1921 грн.

Постановою Донецького апеляційного суду від 09 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 25 листопада 2019 року - скасовано повністю та ухвалено нове рішення.

У задоволенні позовних вимог об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Замок -3" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено.

У липні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Замок-3" на постанову Донецького апеляційного суду від 09 червня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, з урахуванням такого.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Для цілей ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (пункт 1 частини 6 , частина 9 статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у цій справі становить 13 264,13 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102*100=210 200).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону за ціною позову.

У касаційній скарзі заявник посилається на підпункт "в" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України та вказує, що ця справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для нього.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником обставини, передбачені підпунктом "в" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що ця справа має значний суспільний інтерес, а також має виняткове значення для заявника. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджують незгоду заявника з оскаржуваними судовими рішеннями та не свідчать про те, що є підстави для розгляду справи по суті в суді касаційної інстанції.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, які б свідчили про необхідність перегляду судових рішень у цій справі у касаційному порядку.

Доводи заявника не свідчать про те, що оскаржувані судові рішення підпадають принаймні під один із випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки заявником подана касаційна скарга на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Разом з тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Замок-3" на постанову Донецького апеляційного суду від 09 червня 2020 року по цивільній справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Замок-3" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Петров

С. Ю. Мартєв

В. М. Сімоненко