Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.07.2020 року у справі №331/3621/19
Постанова КЦС ВП від 02.04.2025 року у справі №331/3621/19

Ухвала

15 липня 2020 року

м. Київ

справа № 331/3621/19

провадження № 61-10073ск20

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 16 серпня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 24 червня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання недійсними довіреності, договору позики, договору іпотеки та договору про задоволення вимог іпотекодержателя, скасування реєстрації права власності,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в якому просив:

- визнати недійсною довіреність від 03 квітня 2019 року, що видана ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_3, посвідчена Бондаренко М. П., третім секретарем з консульських питань Посольства України в Португальській Республіці 03 квітня 2019 року, зареєстрована в реєстрі за № 658;

- визнати недійсним договір позики 2 000 000,00 грн від 26 квітня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, від імені якого діяла ОСОБА_3 на підставі довіреності, посвідченої Бондаренко М. П., третім секретарем з консульських питань Посольства України в Португальській Республіці 03 квітня 2019 року, зареєстрованої в реєстрі за № 658;

- визнати недійсним договір іпотеки від 26 квітня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, від імені якого діяла ОСОБА_3 на підставі довіреності, посвідченої Бондаренко М. П., третім секретарем з консульських питань Посольства України в Португальській Республіці 03 квітня 2019 року, зареєстрованої в реєстрі за № 658, посвідчений Змисловською Т. В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 538;

- визнати недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 07 червня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, від імені якого діяла ОСОБА_3 на підставі довіреності, посвідченої Бондаренко М. П., третім секретарем з консульських питань Посольства України в Португальській Республіці 03 квітня 2019 року, зареєстрованої в реєстрі за № 658, посвідчений Михайленком С. А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 894;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію права власності за ОСОБА_1, записи про державну реєстрацію іпотеки та записи про державну реєстрацію обтяжень на:

- квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 313775823101), яка зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 07 червня 2019 року, посвідченого Михайленком С. А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 894 (номер запису про право власності 31915444) (номер запису про іпотеку 31374284) (номер запису про обтяження 31377545);

- квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 313950723101), яка зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 07 червня 2019 року, посвідченого Михайленком С. А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 894 (номер запису про право власності 31915587) (номер запису про іпотеку 31375049) (номер запису про обтяження 31378107);

- квартиру АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 313991923101), яка зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 07 червня 2019 року, посвідченого Михайленком С. А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 894 (номер запису про право власності 31915704) (номер запису про іпотеку 31375599) (номер запису про обтяження 31378290);

- квартиру АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 314045923101), яка зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 07 червня 2019 року, посвідченого Михайленком С. А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 894 (номер запису про право власності 31915854) (номер запису про іпотеку 31376106) (номер запису про обтяження 31378565);

- квартиру АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 314077923101), яка зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 07 червня 2019 року, посвідченого Михайленком С. А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 894 (номер запису про право власності 31915932) (номер запису про іпотеку 31376608) (номер запису про обтяження 31378727);

- квартиру АДРЕСА_6 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 314102623101), яка зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 07 червня 2019 року, посвідченого Михайленком С. А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 894 (номер запису про право власності 31916104) (номер запису про іпотеку 31377073) (номер запису про обтяження 31378896).

Вирішити питання судових витрат.

Разом з позовною заявою представником позивача було подано заяву про забезпечення позову, в якій він просив накласти арешт та заборону вчинення реєстраційних дій щодо квартир АДРЕСА_7, які зареєстровані за ОСОБА_1 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 07 червня 2019 року, посвідченого Михайленком С. А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 894, мотивуючи заяву тим, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 16 серпня 2019 року, яка залишена без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 24 червня 2020 року, заяву про забезпечення позову задоволено.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на:

квартиру АДРЕСА_8 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 313775823101), яка зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 07 червня 2019 року, посвідченого Михайленком С. А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 894 (номер запису про право власності 31915444);

квартиру АДРЕСА_9 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 313950723101), яка зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 07 червня 2019 року, посвідченого Михайленком С. А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 894 (номер запису про право власності 31915587);

квартиру АДРЕСА_10 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 313991923101), яка зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 07 червня 2019 року, посвідченого Михайленком С. А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 894 (номер запису про право власності 31915704);

квартиру АДРЕСА_11 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 314045923101), яка зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 07 червня 2019 року, посвідченого Михайленком С. А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 894 (номер запису про право власності 31915854);

квартиру АДРЕСА_12 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 314077923101), яка зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 07 червня 2019 року, посвідченого Михайленком С. А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 894 (номер запису про право власності 31915932);

квартиру АДРЕСА_13 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 314102623101), яка зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 07 червня 2019 року, посвідченого Михайленком С. А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 894 (номер запису про право власності 31916104).

Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони вчиняти реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо нерухомого майна, а саме:

квартири АДРЕСА_8 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 313775823101), яка зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 07 червня 2019 року, посвідченого Михайленком С. А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 894 (номер запису про право власності 31915444);

квартири АДРЕСА_9 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 313950723101), яка зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 07 червня 2019 року, посвідченого Михайленком С. А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 894 (номер запису про право власності 31915587);

квартири АДРЕСА_10 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 313991923101), яка зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 07 червня 2019 року, посвідченого Михайленком С. А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 894 (номер запису про право власності 31915704);

квартири АДРЕСА_11 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 314045923101), яка зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 07 червня 2019 року, посвідченого Михайленком С. А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 894 (номер запису про право власності 31915854);

квартири АДРЕСА_12 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 314077923101), яка зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 07 червня 2019 року, посвідченого Михайленком С. А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 894 (номер запису про право власності 31915932);

квартири АДРЕСА_13 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 314102623101), яка зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 07 червня 2019 року, посвідченого Михайленком С. А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 894 (номер запису про право власності 31916104).

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що така заява спрямована на забезпечення прав сторони у спорі та запобігає утрудненню чи неможливості виконання рішення суду в майбутньому.

08 липня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 16 серпня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 24 червня 2020 року у зазначеній вище справі.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених частин 1 та 2 статті 149 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 11) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із частиною 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У частині 10 статті 150 ЦПК України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" ЄСПЛ зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, держава Україна несе обов'язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, в якому зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

ЄСПЛ у рішенні від 20 липня 2004 року у справі "Шмалько проти України" вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Враховуючи викладене, оскільки існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову наведений захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Невжиття таких заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконання судового рішення і виникнення між сторонами у справі конфліктних ситуацій. Будь-які права інших осіб, що не є учасниками судового процесу, не порушуються у зв'язку із вжиттям такого заходу.

За наведених обставин судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на законних підставах вжито заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини 7 статті 153 ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Згідно із частиною 1 статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що суд має право, проте не зобов'язаний вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача.

Випадки обов'язкового застосування зустрічного забезпечення передбачені частиною 3 статті 154 ЦПК України, відповідно до якої суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Крім того, положеннями частини 6 статті 154 ЦПК України передбачено право відповідача звернутись до суду першої інстанції з клопотанням про вжиття заходів зустрічного забезпечення та надати докази, які на його думку підтверджують наявність обставин для такого забезпечення.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Із урахуванням відсутності доказів завдання відповідачу збитків унаслідок забезпечення позову, доводи скарги щодо порушення норм процесуального права в частині зустрічного забезпечення на правильність висновків суду не впливають.

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частинами 5 та 6 статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись частинами 4 , 5 та 6 статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 16 серпня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 24 червня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання недійсними довіреності, договору позики, договору іпотеки та договору про задоволення вимог іпотекодержателя, скасування реєстрації права власності - відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська