Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.02.2021 року у справі №173/1247/20

Ухвала

15 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 173/1247/20

провадження № 61-2064ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 січня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ
КБ "ПриватБанк") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов мотивовано тим, що відповідач звернулася до АТ КБ "ПриватБанк" з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим написала заяву від 06 вересня 2010 року, згідно з якою відповідачеві встановлений кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з "Умовами та Правилами надання банківських послуг" та "Тарифами банку", які викладені на банківському сайті, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

У подальшому кредитний ліміт збільшився до 8 000,00 грн.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту позивач керувався пунктом 2.1.1.2.3 Умов та правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

При укладанні договору сторони керувалися частиною 1 статті 634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін в формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості за кредитом, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.

АТ КБ "ПриватБанк" свої зобов'язання за договором та угодою виконав у повному обсязі, а саме перерахував позивачеві грошові кошти на банківську картку у розмірі, встановленому договором.

Відповідач своєчасно не надавала банку грошові кошти на погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що відображено у розрахунку заборгованості за договором.

У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 31 березня 2020 року має заборгованість у загальній сумі 126 461,82 грн, яка складається із:5 786,29 грн - заборгованість за тілом кредиту; 110 899,70 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 3 277,65 грн - нарахована пеня; 500,00 грн - штраф фіксована частина; 5 998,18 грн - штраф процентна складова.

Вказану заборгованість відповідач не погашає у встановленому законом порядку, що стало підставою звернення до суду.

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановоюДніпровського апеляційного суду від 06 січня 2021 року, у задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позову у частині вимог про стягнення тіла кредит, суди першої та апеляційної інстанцій виходили із пропуску строку позовної давності, про який заявлено відповідачем.

Відмовляючи у задоволені позову у частині вимог про стягнення процентів, пені, штрафу, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем не надано належних і допустимих доказів, які підтверджували б, що саме умови та правила надання банківських послуг, на які посилається позивач, є складовою укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та, відповідно, чи брав на себе зобов'язання зі сплати процентів, неустойки (пені) у разі порушення зобов'язання з повернення кредиту.

05 лютого 2021 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 січня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пунктів 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пунктів 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у цій справі є стягнення грошових коштів у розмірі 126 461,82
грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (227 000,00 грн), а тому відповідно до вимог ЦПК України справа є малозначною.

При цьому Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Касаційна скарга містить посилання на те, що рішення у цій малозначній справі оскаржуються до суду касаційної інстанції на підставі підпункту "в" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги про те, що зазначена справа має виняткове значення для заявника, оскільки невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором порушує права та інтереси АТ КБ "ПриватБанк", створює практику невиконання зобов'язань за кредитним договором, є необґрунтованими, оскільки вони по своїй суті є викладом суб'єктивних суджень заявника, нічим не підтверджені, а тому не можуть бути підставою для висновків про наявність обставин, за яких рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки, касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, та судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадків, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 січня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик