Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.09.2021 року у справі №431/3967/20

УХВАЛА

08 вересня 2021року

м. Київ

справа № 431/3967/20

провадження № 61-14724ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Зайцева А.

Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 19 квітня 2021 року та постанову Луганського апеляційного суду від 29 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до суду з указаним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, в якому просили усунути їм перешкоди у користуванні своєю земельною ділянкою, зобов'язавши відповідачів за власний рахунок перемістити будівлю сараю на належній їм ділянці на дозволену будівельними нормами відстань - не ближче 15 метрів від житлового будинку.

В обґрунтування позову зазначали, що вони є власниками з правом спільної часткової власності земельної ділянки, кадастровий номер 4425110100:02:002:0301, площею 0,1 га, розташованої по АДРЕСА_1, на якій розташована садиба. Їх земельна ділянка межує з земельною ділянкою та садибою відповідачів, що проживають по АДРЕСА_1.

На відстані 2 м від їх житлового будинку, відповідачі побудували сарай, в якому утримують 4 свиней, що підтверджується актами комісійного обстеження ділянки садиби АДРЕСА_1.

Оскільки таке розташування сараю з тваринами спричиняє їм незручності, що проявляється у сморіді, розпліднені комах у літку, просили про задоволення позовних вимог.

Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 19 квітня 2021 року позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено.

Усунуто перешкоди у користуванні власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - житловим будинком та садибою по АДРЕСА_1.

Зобов'язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за власний рахунок перенести господарську будівлю (сарай літери "Б " та "б") на відстань не ближче 15 м від житлового будинку АДРЕСА_1.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Луганського апеляційного суду від 29 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Старобільського районного суду Луганської області від 19 квітня 2021 року змінено виклавши в редакції цієї постанови.

У іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін.

У серпні 2021 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 19 квітня 2021 року та постанову Луганського апеляційного суду від 29 липня 2021 року, в якій просять скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, містяться у статті 129 Конституції України, відповідно до якої основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей Пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із частиною 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Ця справа не є справою з ціною позову, яка перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною 4 статті 274 ЦПК України.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційний цивільний суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявниками обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не дають підстав як для висновку про те, що справа становить виняткове значення для учасників справи, які подають касаційну скаргу, так і для висновку про те, що розгляд справи судом касаційної інстанції потрібен для формування єдиної судової практики правозастосування, у зв'язку з чим відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.

Посилання у касаційній скарзі на порушення судами норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду осіб, які подали касаційну скаргу, з оскаржуваними судовими рішеннями, та зводяться до переоцінки доказів, що не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Крім того, при визначенні справи малозначною Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам Ради Європи необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.

Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не підлягає окремому розгляду клопотання заявників про зупинення виконання рішення Старобільського районного суду Луганської області від 19 квітня 2021 року, зміненого постановою Луганського апеляційного суду від 29 липня 2021 року.

Пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України встановлено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 19 квітня 2021 року та постанову Луганського апеляційного суду від 29 липня 2021 року слід відмовити з підстав, встановлених пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України.

Керуючись частиною 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 19 квітня 2021 року та постанову Луганського апеляційного суду від 29 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Судді:Є. В. Коротенко С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев