Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.01.2021 року у справі №686/34210/19

Ухвала

02 липня 2021 року

м. Київ

справа № 686/34210/19

провадження № 61-8098ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 липня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 листопада 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради про визнання незаконним і скасування реєстрації права власності на квартиру, зобов'язання внесення запису про державну реєстрацію права власності, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просив: визнати незаконним та скасувати реєстрацію права власності від 11 лютого 2010 року за ОСОБА_3 і від 12 грудня 2014 року - за ОСОБА_2 та відновити його порушене право власності згідно з державною реєстрацією від 20 грудня 2002 року на квартиру АДРЕСА_1 шляхом внесення запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно; зобов'язати Хмельницьку міську раду внести запис про державну реєстрацію за ним права власності на вказану квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 1 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 липня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 24 листопада 2020 року (повний текст якої складено 27 листопада 2020 року) апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 липня 2020 року - без змін.

12 травня 2021 року, тобто з пропуском встановленого законом строку на касаційне оскарження, ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 липня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 листопада 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і передати справу на новий розгляд до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.

Також ОСОБА_1 заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 липня 2020 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 24 листопада 2020 року, посилаючись на те, що він отримав повний текст оскаржуваної постанови апеляційного суду 16 грудня 2020 року. У грудні 2020 року він звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на вказані судові рішення, однак ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2021 року його касаційну скаргу було повернуто на підставі пункту 4 частини 4 статті 393 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у зв'язку з неусуненням недоліків скарги. Після цього він звернувся за правовою допомогою та повторно підготував касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 02 червня 2021 року визнано наведені у клопотанні ОСОБА_1 підстави пропуску строку на касаційне оскарження рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 липня 2020 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 24 листопада 2020 року неповажними, касаційну скаргу залишено без руху та надано строк десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме - заявнику необхідно було подати до Верховного Суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 липня 2020 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 24 листопада 2020 року, в якій навести інші підстави для поновлення цього строку та надати відповідні докази, і роз'яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду.

Визнаючи наведені у клопотанні ОСОБА_1 підстави пропуску строку на касаційне оскарження рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 липня 2020 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 24 листопада 2020 року неповажними, суд виходив з того, що ОСОБА_1 було надано можливість реалізувати своє право на касаційне оскарження судових рішень в порядку, встановленому ЦПК України. Однак заявник не усунув недоліків його касаційної скарги, у зв'язку з чим судом постановлено вважати його скаргу неподаною і повернуто. Тобто відсутні обставини, які б об'єктивно перешкоджали заявнику реалізувати своє право на подання касаційної скарги протягом законодавчо встановленого строку, так як підстави, наведені у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження, не є поважними і не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, а залежали від самого заявника.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, за ідентифікатором поштового відділення 0306306815484, ОСОБА_1 отримав зазначену ухвалу 10 червня 2021 року.

25 червня 2021 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку клопотання, в якому просить поновити йому строк на касаційне оскарження рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 липня 2020 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 24 листопада 2020 року, посилаючись на те, що ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2021 року його касаційну скаргу, подану на підставі пункту 3 частини 2 статті 389 ЦПК України, було безпідставно повернуто, так як на сторінках з 3 по 8 він зазначив перелік норм права з обґрунтуванням їх порушення. 12 травня 2021 року, тобто в найкоротші строки, він повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Будь-які неточності в тексті касаційної скарги не можуть тлумачитися як невідповідність її вимогам закону, оскільки відсутній "еталон" або зразок касаційної скарги. Крім того, він має гіпертонічну хворобу 2 ступеня, цукровий діабет 2 ступеня та серцеву недостатність. За наявності вказаних захворювань COVID-19 є небезпечним, тому він раніше не міг подати касаційну скаргу без ризику для власного життя і здоров'я.

Касаційне провадження у справі не підлягає відкриттю з таких підстав.

Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у статті 390 ЦПК України.

За змістом наведених правових норм касаційний суд може поновити строк на касаційне оскарження згідно з частиною 3 статті 390 ЦПК України лише у разі пропуску такого строку з поважних причин.

При цьому поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина 1 статті 44 ЦПК України).

Наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти всі можливі та залежні від нього дії, використовувати в повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень у грудні 2020 року ОСОБА_1 звертався до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 липня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 листопада 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 21 січня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме - заявнику необхідно було подати до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу із зазначенням в ній передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга, і роз'яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення вказаного недоліку касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали, і роз'яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2021 року касаційну скаргу повернуто ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини 4 статті 393 ЦПК України у зв'язку з неусуненням недоліків його касаційної скарги у встановлений судом строк.

Залишаючи без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 та продовжуючи йому строк на усунення недоліків, Верховний Суд детально роз'яснив заявнику, в чому полягають недоліки його касаційної скарги та спосіб їх усунення. Тобто ОСОБА_1 було надано можливість реалізувати своє право на касаційне оскарження судових рішень в порядку, встановленому ЦПК України. Однак заявник не усунув недоліків його касаційної скарги, у зв'язку з чим судом постановлено вважати його скаргу неподаною і повернуто.

Доводи клопотання ОСОБА_1 про безпідставне повернення його касаційної скарги, поданої на підставі пункту 3 частини 2 статті 389 ЦПК України, так як на сторінках з 3 по 8 він зазначив перелік норм права з обґрунтуванням їх порушення, не заслуговують на увагу, оскільки касаційна скарга, яка подана на підставі пункту 3 частини 2 статті 389 ЦПК України, крім аргументів про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, має містити: 1) посилання на конкретну норму права, яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні; 2) посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування цієї ж норми права; 3) конкретизацію змісту правовідносин, щодо яких цей висновок відсутній; 4) обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Доводи заявника про відсутність "еталону" чи зразка касаційної скарги не свідчать про необхідність відкриття касаційного провадження за скаргами, які не містять належного обґрунтування, передбачених ЦПК України підстав касаційного оскарження. Верховний Суд неодноразово викладав у своїх судових рішеннях висновки про те, що повинна містити касаційна скарга, зокрема в постанові від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19. Крім того, як зазначено вище, заявнику неодноразово роз'яснювалося, в чому полягають недоліки його касаційної скарги, і спосіб їх усунення.

Таким чином, відсутні обставини, які б об'єктивно перешкоджали заявнику реалізувати своє право на подання касаційної скарги протягом законодавчо встановленого строку, так як підстави, наведені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, не є поважними і не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, а залежали від самого заявника. У поданому на виконання ухвали Верховного Суду від 02 червня 2021 року про залишення його касаційної скарги без руху клопотанні ОСОБА_1 також не зазначив поважних причин невиконання вимог ЦПК України, зокрема ЦПК України, та вимог ухвал Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 21 січня 2021 року і від 24 лютого 2021 року, що потягнуло за собою повернення первісно поданої касаційної скарги на підставі пункту 4 частини 4 статті 393 ЦПК України.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Частиною 4 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Що стосується аргументів заявника про те, що він має гіпертонічну хворобу 2 ступеня, цукровий діабет 2 ступеня та серцеву недостатність, то вони також не є належним обґрунтуванням поважності невиконання вимог ЦПК України та ухвал Верховного Суду при поданні первісної касаційної скарги, оскільки таке невиконання не було пов'язане з труднощами при надсиланні до Верховного Суду документів на усунення недоліків.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі "Мушта проти України" Європейського суду з прав людини нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення.

Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права в такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск такого строку з поважних причин.

Крім того, саме на заявника покладено обов'язок доведення наявності в нього об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення. Однак заявник на навів таких обставин.

Відповідно до частин 2 , 3 статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених частин 2 , 3 статті 393 ЦПК України, застосовуються положення частин 2 , 3 статті 393 ЦПК України, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частин 2 , 3 статті 393 ЦПК України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі частин 2 , 3 статті 393 ЦПК України.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними.

Оскільки наведені у клопотанні ОСОБА_1 підстави пропуску строку на касаційне оскарження рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 липня 2020 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 24 листопада 2020 року є неповажними, а безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, то у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтями 185, 390, 393, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 липня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 листопада 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради про визнання незаконним і скасування реєстрації права власності на квартиру, зобов'язання внесення запису про державну реєстрацію права власності, відшкодування моральної шкоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко