Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.06.2021 року у справі №227/4288/19

Ухвала

Іменем України

08 червня 2021 року

м. Київ

справа № 227/4288/19

провадження № 61-8475ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С.

О.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Лаврищев Віктор В'ячеславович, на ухвалу Донецького апеляційного суду від 25 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за втрату частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця") про стягнення заборгованості із заробітної плати.

На обґрунтування вимог зазначала, що вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем до липня 2017 року, звільнена згідно з пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у зв'язку зі скороченням штату.

При звільненні відповідач не здійснив повний розрахунок. Просила стягнути з відповідача заборгованість із заробітної плати за березень-липень 2017 року у розмірі 24 444,40 грн з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та зборів, а також компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 5 217,40 грн.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 10 січня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто із відповідача на користь позивача заборгованість із заробітної плати за березень-липень 2017 року в загальному розмірі 22 236,05 грн із зобов'язанням утримати з цієї суми податки та інші обов'язкові платежі, а також компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 3 915,78 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Донецького апеляційного суду від 07 квітня 2020 року апеляційну скаргу АТ "Українська залізниця" задоволено. Рішення Добропільського міськрайонного Донецької області від 10 січня 2020 року в частині стягнення з АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 заборгованості із заробітної плати за березень-липень 2017 року у розмірі 22 236,05 грн та компенсації за втрату частин заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 3
915,78 грн, а також розподілу судових витрат скасовано. У задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_1 звернулась до апеляційного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Донецького апеляційного суду від 07 квітня 2020 року, на обґрунтування якої посилалася на те, що під час здійснення представництва інтересів колишніх працівників АТ "Українська залізниця" у цивільних справах (за аналогічними вимогами) представником позивача з'ясовано, що наказом регіональної філії "Донецька залізниця" від 26 червня 2017 року № 889-Н введено у дію Порядок остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень", та "Луганська дирекція залізничних перевезень" відповідно до якого відповідачем у справі вживалися заходи щодо повного відновлення документів, які б надавали можливість здійснити остаточний розрахунок з працівниками структурних підрозділів та створена робоча комісія з цього питання. Тобто на час розгляду справи відповідач мав копії документів, які стосуються проведення остаточного розрахунку з позивачем.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 25 лютого 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Донецького апеляційного суду від 07 квітня 2020 року відмовлено.

У травні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Лаврищев В. В., на ухвалу Донецького апеляційного суду від 25 лютого 2021 року, у якій заявник, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що станом на час розгляду справи відповідач мав у створеній ним робочій комісії засвідчені керівництвом виробничих підрозділів копії документів, які стосуються проведення остаточного розрахунку з позивачем, приховавши ці обставини від судів першої та апеляційної інстанції. Здійснити підготовку зазначених документів (у тому числі із засвідченням керівництвом виробничого підрозділу) позивачка не могла, а копіювання документів можливе лише з оригіналів первинних документів, які зберігаються у роботодавця. Цього апеляційний суд до уваги не взяв та помилково виходив з відсутності підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

У касаційній скарзі заявниця просить поновити їй строк на касаційне оскарження та зазначає, що копію оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції отримала лише 29 березня 2021 року, на підтвердження чого надала поштовий конверт.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Суд вважає, що клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження підлягає задоволенню, оскільки наведені заявником обставини, зокрема отримання копії оскаржуваної постанови апеляційного суду 29 березня 2021 року свідчать про наявність поважних причин пропуску строку на оскарження, що є підставою для його поновлення.

Проте у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина 2 статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частиною 6 статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Проаналізувавши зміст оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення.

Відповідно до частини 1 , пункту 1 частини 2 статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

За змістом наведеної норми права необхідними умовами визнання обставин, визначених пунктом 1 частини 2 статті 423 ЦПК України, нововиявленими є те, що зазначені обставини є істотними та існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки учасників справи.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичним даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.

Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Процедура скасування остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя ("Праведная проти Росії" (Pravednayav. Russia), заява № 69529/01, § 27,28, ЄСПЛ, від 18 листопада 2004 року).

Встановивши, що позивачка була обізнана про наявність наказу від 26 червня 2017 року № 899-Н "Про введення в дію Порядку остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень", оскільки особисто надавала зазначений документ відповідачу, суд апеляційної інстанції правильно застосував положення статті 423 ЦПК України та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, оскільки обставини, які заявниця вважала нововиявленими, були відомі останній на момент розгляду цієї справи, а тому вони не є нововиявленими у розумінні статті 423 ЦПК України.

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим із додержанням норм процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Отже, відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України є підстави для визнання касаційної скарги ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Лаврищев В. В., необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Керуючись статтею 390, частиною 4 та 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Лаврищев Віктор В'ячеславович, строк на касаційне оскарження ухвали Донецького апеляційного суду від 25 лютого 2021 року.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Лаврищев Віктор В'ячеславович, на ухвалу Донецького апеляційного суду від 25 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за втрату частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний