Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.09.2019 року у справі №643/10649/18

Ухвала

Іменем України

06 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 643/10649/18

провадження № 61-16045ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Кривцової Г.

В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Кутовой Григорій Ігорович, на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 22 травня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 23 липня 2019 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового наказу Московського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2018 року за нововиявленими обставинами у справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на неповнолітню дитину у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Судовим наказом Московського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2018 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подання заяви - 03 серпня 2018 року, до досягнення дитиною повноліття.

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд судового наказу Московського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2018 року за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 22 травня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового наказу Московського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2018 року за нововиявленими обставинами відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного суду від 23 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Московського районного суду м.

Харкова від 22 травня 2019 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Кутовой Г. І., посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 22 травня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 23 липня 2019 року і ухвалити нове рішення про задоволення заяви.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно із положеннями частини 1 статті 400 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Дослідивши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Кутовой Г. І., Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з урахуванням наступного.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд у порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 28 квітня 2007 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 липня 2017 року.

Під час перебування у шлюбі у сторін народилася дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

У серпні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

13 грудня 2018 року Московським районним судом м. Харкова за заявою ОСОБА_2 було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів для дітей відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подачння заяви - 03 серпня 2018 року, до досягнення дитиною повноліття.

Заява ОСОБА_1 про перегляд судового наказу Московського районного суду м.

Харкова від 13 грудня 2018 року за нововиявленими обставинами обґрунтована тим, що він не був обізнаний про факт стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітньої дочки, тим самим був позбавлений права подавати заяви та клопотання з приводу стягнення аліментів. Крім того, він добровільно надає допомогу дочці щомісячно, а тому просить заяву про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами задовольнити, скасувати судовий наказ та відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини.

Відповідно до частини 1 статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених частини 1 статті 160 ЦПК України.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Частиною 8 статті 170 ЦПК України передбачено, що у разі видачі судового наказу відповідно до Частиною 8 статті 170 ЦПК України, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V Частиною 8 статті 170 ЦПК України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрало законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (пункт 1 частини 2 статті 423 ЦПК України).

Згідно із ~law17~ нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених статтею 423 ЦПК України, є, те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.

Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.

Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред'явлення нової вимоги.

Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів), а також неподання стороною або особою, яка бере участь у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів, не вважаються нововиявленими обставинами, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Відповідно до частини 4 статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювались судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили із того, що обставини, зазначені ОСОБА_1 у заяві про перегляд судового наказу, за своєю природою не можуть бути віднесені до нововиявлених, оскільки самі по собі ці обставини не є підставою для відмови у видачі судового наказу за правилами статті 165 ЦПК України.

Оскільки правильне застосування судами норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності судових рішень, то колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність судових рішень не впливають.

Керуючись частиною 2 статті 389, пунктом 5 частини 2 , частинами 4 , 5 і 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Кутовой Григорій Ігорович, на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 22 травня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 23 липня 2019 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового наказу Московського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2018 року за нововиявленими обставинами у справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на неповнолітню дитину у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Г. В. Кривцова