Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.04.2021 року у справі №466/3579/20

Ухвала

08 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 466/3579/20

провадження № 61-4786ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М.

М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 08 грудня 2020 року у складі судді Едера П. Т., та постанову Львівського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року у складі колегії суддів:

Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Львівгаз", товариства з обмеженою відповідальністю "Львівгаз збут" про зобов'язання до вчинення дій та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства "Львівгаз ", товариства з обмеженою відповідальністю "Львівгаз збут", у якому на підставі Закону України "Про захист прав споживачів" просив: припинити дії, які порушують законне право абонента споживати природний газ, визнати недійсним квитанції, стягнути моральну (немайнову) шкоду у poзмipi 300
000 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 08 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У березні 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 08 грудня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року. ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права і просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції.

У частині 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 5 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про захист прав споживача, припинення дій, визнання недійсними квитанцій, стягнення компенсації моральної шкоди у poзмipi 300 000 грн. Тобто, справа № 466/3579/20 є малозначною у силу вимог закону.

Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Вказівка в резолютивній частині постанови Львівського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року про можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржені рішення ухвалено у малозначній справі.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v.
CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, оскаржені рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 08 грудня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Львівгаз", товариства з обмеженою відповідальністю "Львівгаз збут" про зобов'язання до вчинення дій та відшкодування моральної шкоди.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук