Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.03.2020 року у справі №348/1046/19

Ухвала

05 березня 2020 року

м. Київ

справа № 348/1046/19

провадження № 61-3871 ск 20

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 05 листопада 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 30 січня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну (збільшення) розміру аліментів,

Встановив:

У травні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 про зміну (збільшення) розміру аліментів на утримання дітей, просивши суд: збільшити розмір стягуваних аліментів на утримання неповнолітніх дітей та стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у твердій грошовій сумі в розмірі по 2 000,00 грн на кожну дитину щомісячно, до досягнення дітьми повноліття; стягнути з відповідача понесені нею витрати на правничу допомогу в сумі 800,00 грн.

Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 05 листопада 2019 року позовні вимоги задоволено частково: збільшено розмір аліментів, визначений рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 28січня.2011 року у твердій грошовій сумі: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в твердій грошовій сумі в розмірі по 1
500,00 грн на кожну дитину щомісячно, до досягнення дітьми повноліття, починаючи з часу набрання даним рішенням законної сили; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 800,00 грн; стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 768,40грн.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 30 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково: рішення Надвірнянського районного суду від 05 листопада 2019 року в частині стягнення судових витрат змінено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 600,00 грн; стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 576,30 грн; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

02 березня 2020 року ОСОБА_1 надіслав засобами електронного поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу (підписану електронним цифровим підписом) на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 05 листопада 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 30 січня 2020 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 05 листопада 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 30 січня 2020 року, в частині судових витрат, і ухвалити нове рішення, яким відмовити у стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу та суми судового збору.

Дослідивши касаційну скаргу ОСОБА_1, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); справи про розірвання шлюбу; справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову в справах про зменшення або збільшення платежів визначається сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі, але не більше, ніж за один рік.

Як убачається з матеріалів касаційного провадження, ціна позову в даній справі становить 12 000,00 грн (2*1 500,00*12-2*1 000,00*12), яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102,00*100=210 200,00 грн).

Верховний Суд урахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільствата дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Отже зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Разом з цим, у касаційній скарзі ОСОБА_1 указує на те, що суд розглядав справу в порядку загального позовного провадження, і дана справа має виняткове значення для заявника.

Зазначені ОСОБА_1 аргументи суд вважає безпідставними, оскільки тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавали її такою суди першої чи апеляційної інстанцій. Оскільки частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюється й на стадію касаційного провадження.

Разом із цим, належних обґрунтувань того, що справа має виняткове значення для заявника у касаційній скарзі не зазначено. Інші аргументи щодо можливості оскарження відповідних рішень, які вказані ОСОБА_1 є необґрунтованими та виключно його суб'єктивними судженнями, оскільки вони спростовуються змістом оскаржуваних судових рішень і зводяться до незгоди з фактичними обставинами, встановленими судами першої (в незміненій частині) та апеляційної інстанцій.

Інших належних та обґрунтованих доводів, які б свідчили про можливість відкриття касаційного провадження в малозначній справі, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі не наведено, а тому суд приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням указаного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

Ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 05 листопада 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 30 січня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну (збільшення) розміру аліментів.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

В. С. Жданова

В. О. Кузнєцов