Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 06.06.2018 року у справі №758/15713/16

Ухвала

03 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 758/15713/16

провадження № 61-26815св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: КузнєцоваВ. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року в складі колегії суддів:Мазурик О. Ф., Кравець В. А., Кулікової С. В.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року державний виконавець Управління державної виконавчої служби Відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції Київської області Микитчук І. В. звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України до виконання нею своїх зобов'язань.

Подання мотивовано тим, що на виконанні в Управлінні державної виконавчої служби Відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції Київської області перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Броварським міськрайонним судом Київської області 13 січня 2014 року № 361/7324/13-ц про стягнення з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Фінанс" заборгованості в сумі 7 648 868,20 грн.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_4 ухиляється від виконання своїх боргових зобов'язань, рішення суду ні в добровільному порядку, ні в примусовому порядку не виконує, на виклики державного виконавця не з'являється, тому звернувся до суду з указаним поданням та просив його задовольнити.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 03 січня 2017 року в задоволенні подання відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відсутні правові підстави для обмеження боржника ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України.

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Фінанс" задоволено, ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 03 січня 2017 року скасовано та винесено постанову про задоволення подання. Тимчасово обмежено боржника ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань за рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 листопада 2013 року.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що боржник ОСОБА_4 свідомо ухиляється від виконання судового рішення, тому наявні правові підстави для задоволення подання.

ОСОБА_4, не погоджуючись із зазначеним рішенням апеляційного суду, подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2018 року відкрито провадження за вказаною касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції.

02 липня 2018 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційне провадження у справі підлягає закриттю з огляду на таке.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема шляхом оскарження судових рішень у судах касаційної інстанції.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

Порядок та підстави касаційного оскарження судових рішень урегульовано у главі 2 розділу V ЦПК України.

Особливість касаційного провадження полягає перш за все у специфічних об'єктах оскарження.

Згідно з частиною 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у частиною 1 статті 389 ЦПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Згідно зі статтею 377-1 ЦПК України 2004 року питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Ухвала суду щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України може бути оскаржена в апеляційному порядку (пункт 24-1 частини 1 статті 293 ЦПК України 2004 року).

Аналогічні положення закріплені в статті 353 ЦПК України в чинній редакції (пункт 31 частини 1 статті 353 ЦПК України).

Водночас стаття 389 ЦПК України містить норму, яка визначає перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку після їх перегляду в апеляційному порядку.

Оскарження ухвал щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України у цій статті, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень у касаційному порядку, не передбачено.

За таких обставин та з урахуванням наведених норм процесуального права постанова Апеляційного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року, якою задоволено подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, не підлягає оскарженню у касаційному порядку, а касаційне провадження, відкрите за касаційною скаргою ОСОБА_4, підлягає закриттю як помилково відкрите.

Керуючись статтею 396 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року у справі за поданням державного виконавця Управління державної виконавчої служби Відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції Київської області МикитчукІ.

В. про тимчасове обмеження ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України до виконання нею своїх зобов'язань закрити.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді В. О. Кузнєцов

А.С. Олійник

Г.І. Усик