Ухвала

Іменем України

04 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 280/1110/19

провадження № 61-21158ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

суб'єкт оскарження - державний виконавець Коростишівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Желєзна Тетяна Сергіївна,

стягувач - ОСОБА_2,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на ухвалу Коростишівського районного суду Житомирської області від 08 серпня 2019 року у складі судді Янчук В. В. та постанову Житомирського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Шевчук А. М., Талько О. Б., Коломієць О. С.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Коростишівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (далі - Коростишівський РВДВС ГТУЮ у Житомирській області) Желєзної Т. С., в якому просив визнати поважними причини пропуску строку подання скарги і поновити строк її подання та визнати неправомірними дії державного виконавця щодо перерахунку аліментів у твердій грошовій сумі відповідно до мінімального розміру аліментів на дітей у зв'язку зі зміною законодавства; зобов'язати державного виконавця стягувати з нього на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання двох дітей: сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, відповідно до виконавчого листа від 20 березня 2015 року № 280/2171/14-ц у твердій грошовій сумі 600,00 грн щомісячно, з індексацією, яка передбачена законом; зобов'язати державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості з аліментів та повернути йому надмірно стягнуту суму аліментів.

Скаргу мотивував тим, що рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 13 березня 2015 року стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дітей: сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, в твердій грошовій сумі 600,00 грн щомісячно, тобто на кожну дитину по 300,00 грн, починаючи з 18 квітня 2014 року і до досягнення дітьми повноліття. Аліменти на утримання дітей щомісячно стягувалися з його пенсії. У квітні 2019 року ОСОБА_1 отримав пенсію в значно меншому розмірі, ніж зазвичай.

Ознайомившись із матеріалами виконавчого провадження, довідався про те, що підставою для більшого списання коштів з пенсії став лист-повідомлення начальника Коростишівського районного ВДВС ГТУЮ у Житомирській області про проведення з 01 вересня 2018 року перерахунку розміру аліментів у зв'язку зі змінами в Сімейному кодексі України, а саме: розмір аліментів не може бути меншим 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Попередження про збільшення розміру аліментів він не отримував. Станом на 01 червня 2019 року внаслідок перерахунку утворилася заборгованість зі сплати аліментів у сумі 5
881,76 грн. Вважає дії державного виконавця щодо перерахунку аліментів неправомірними. Із тих підстав, що змінився мінімальний розмір аліментів, ОСОБА_2 рішенням суду було відмовлено в задоволенні позову до нього про збільшення розміру аліментів на утримання дітей, а тому підстав для перерахунку виконавцем аліментів у більшому розмірі не було. Окрім того, він є учасником бойових дій і у червні 2018 року йому встановлено другу групу інвалідності.

Внаслідок поранень знаходиться на лікуванні та реабілітації. Також має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дружину ОСОБА_7, яка у зв'язку зі станом здоров'я потребує лікування і тимчасово не працює. Син ОСОБА_4 із січня 2018 року проживає з ним та перебуває на його утриманні, а не колишньої дружини. З матеріалами виконавчого провадження він ознайомився 29 травня 2019 року, а строк для подання скарги пропустив у зв'язку з тим, що з 06 червня 2019 року за медичними показаннями проходив лікування у КП "Госпіталь ветеранів війни".

Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 08 серпня 2019 року, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року, у задоволенні скарги на дії державного виконавця ОСОБА_1 відмовлено.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 у листопаді 2019 року засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Коростишівського районного суду Житомирської області від 08 серпня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року у вищевказаній справі, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким скаргу задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували що при зміні розміру відрахувань з пенсії державний виконавець повинна була винести постанову про перерахунок аліментів, натомість лист-повідомлення про проведення перерахунку розміру аліментів не є виконавчим документом та така форма не передбачена жодною нормою законодавства про стягнення пенсії. Крім того, заявник зазначає, що судами проігноровано наявність судового рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 19 жовтня 2017 року у справі № 280/1071/17, яким відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позову про збільшення розміру аліментів стягуваних з ОСОБА_1, з підстав неможливості останнім сплати аліментів у більшому розмірі.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Частиною 4 статті 394 ЦПК України передбачено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Відповідно до частини 5 статті 394 ЦПК України у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач.

Разом із тим, як зазначено у частині 5 статті 394 ЦПК України, якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є очевидно необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

Такого висновку Верховний Суд дійшов з огляду на таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до статті 129-1 Конституції України, порушено їх права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у частиною 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, частиною 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до частиною 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до частиною 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 1 статті 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Частиною 1 статті 447 ЦПК України, порушено їхні права чи свободи.

Судами встановлено, що на виконанні у Коростишівському РВДВС ГТУЮ у Житомирській області перебуває виконавчий лист від 20 березня 2015 року № 280/2171/14-ц Коростишівського районного суду Житомирської області щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 600,00 грн щомісячно (тобто на кожну дитину по 300,00 грн), починаючи з 18 грудня 2014 року і до їх повноліття.

Державним виконавцем 10 грудня 2015 року винесена постанова про звернення стягнення на пенсію боржника, яка направлена для виконання до Управління пенсійного забезпечення військовослужбовців. Зокрема у постанові зазначено, що аліменти у межах виконавчого провадження № 47014972 утримувати в розмірі 600,00

грн щомісячно (тобто на кожну дитину по 300,00 грн) та змінювати розмір відрахувань самостійно забороняється.

11 березня 2019 року державним виконавцем направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирської області повідомлення про зміни з 01 вересня 2018 року за постановою про звернення стягнення на пенсію боржника ОСОБА_1 від 10 грудня 2015 року щодо відрахування аліментів у розмірі не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого абзацом другим частини 2 статті 182 СК України, - не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку у виконавчому провадженні № 47014972.

Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_1 суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, що державний виконавець, при зміні розміру аліментів, які підлягають стягненню з заявника, діяв відповідно до вимог положень статті 182 СК України та статті 71 Закону України "Про виконавче провадження".

Доводи касаційної скарги про те, що державний виконавець при зміні розміру відрахувань з пенсії ОСОБА_1 повинна була винести окрему мотивовану постанову є необґрунтованими, з огляду на наступне.

Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII частину першу статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Тобто законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.

Отже, починаючи з 28 серпня 2018 року виконавець повинен стягувати з боржника аліменти на утримання дитини у розмірі, не меншому, ніж мінімальний гарантований розмір, передбачений СК України.

Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 червня 2019 року в справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) зазначив про те, що законодавством, а саме частиною 1 статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.

Звернення стягнення на заробітну плату та інші види доходів боржника регулюється статтями 68, 69, 70 Закону України "Про виконавче провадження" та розділом Х Інструкції з організації примусового виконання рішень затверджена Наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5.

Частиною 3 статті 68 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Судами встановлено, що державним виконавцем 10 грудня 2015 року винесена постанова про звернення стягнення на пенсію боржника, яка направлена для виконання до Управління пенсійного забезпечення військовослужбовців.

Пунктом 6 Розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За таких обставин суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що виконавець правомірно, не відкликаючи постанови про звернення стягнення на пенсію боржника, направив до органу, якому належало виконувати постанову про звернення стягнення на пенсію, повідомлення щодо зміни розміру відрахування за цією постановою.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").

Отже, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, постановленими із додержанням норм процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 , 5 та 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у справі за справі за скаргою представника ОСОБА_1 на дії державного виконавеця Коростишівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Желєзної Тетяни Сергіївни, стягувач - ОСОБА_2, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на ухвалу Коростишівського районного суду Житомирської області від 08 серпня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик