Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.06.2019 року у справі №265/2541/18

Ухвала

Іменем України

06 червня 2019 року

м. Київ

справа № 265/2541/18

провадження № 61-10770ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Фаловської І. М.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1

особа, дії якої оскаржуються - Центральний відділ Державної виконавчої служби м.

Маріуполя Головного територіального управління юстиції в Донецькій області,

стягувач - ОСОБА_2,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 березня 2019 року в складі судді Мельник І. Г. та постанову Донецького апеляційного суду від 18 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Попової С. А., Зайцевої С. А., Ткаченко Т. Б.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії посадових осіб Центрального відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі - Центральний ВДВС міста Маріуполя ГТУЮ у Донецькій області), в межах виконавчого провадження, відкритого на підставі судового наказу у справі № 265/2541/18, виданого Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя 09 квітня 2018 року.

В обґрунтування скарги заявник зазначив, що 09 квітня 2018р. Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя Донецької області виданий судовий наказ про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліментів у розмірі ј частки з усіх видів доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 19 березня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття. 27 квітня 2018 року ним подана заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, за результатами розгляду якої судовий наказ залишено в силі, ухвала набрала законної сили 28 червня 2018 року. З цього часу ним добровільно перераховуються аліменти. 18 жовтня 2018 року державним виконавцем на його заяву надано розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за період із березня по вересень 2018 року у розмірі 13 505,66грн. Із зазначеною сумою заборгованості він не згоден, оскільки в період із 07 липня по 12 серпня 2018 року дитина проживала разом із ним і за цей час аліменти не повинні нараховуватися. Крім того, розрахунок державного виконавця складений без урахування отриманого ним на дату проведення розрахунку (18 жовтня 2018 року) доходу, який складає у вересні 2018 року 3 725,00 грн без податків.

Враховуючи наведене, заявник просив визнати незаконними дії посадових осіб Центрального ВДВС міста Маріуполя ГТУЮ у Донецькій області щодо встановлення заборгованості зі сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини, стягнутих на підставі судового наказу від 09 квітня 2018 року, та зобов'язати усунути порушення, допущені при розрахунку заборгованості зі сплати аліментів.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 березня 2019 року у задоволенні скарги ОСОБА_4 відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного суду від 18 квітня 2019 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що керуючись положеннями статті 195 СК України, статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" підстави для визнання незаконними дій державного виконавця щодо нарахування аліментів із 19 березня 2018року, а не з дати набрання судовим наказом чинності, відсутні.

Розмір заборгованості зі сплати аліментів за період із березня 2018 року до 01 серпня 2018 року визначений державним виконавцем за місцем виконання рішення, виходячи з середньомісячної заробітної плати штатних працівників міста Маріуполя, наданої Головним управлінням статистики у Донецькій області. Також жодним законом чи іншим нормативним документом не передбачено право державного виконавця припиняти нарахування та стягнення аліментів з боржника під час проживання дитини з ним. Спір щодо припинення стягнення аліментів з боржника вирішується судом.

У травні 2019 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 березня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 18 квітня 2019 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати зазначені судове рішення та ухвалити нове рішення, яким скаргу задовольнити.

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що при винесенні оскаржуваних рішень судами порушені положення статей 124, 129-1 Конституції України, статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статей 2, 18 ЦПК України, статті 195 Сімейного кодексу України, частини 1 статті 28, частини 1 статті 70, частини 4 статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", пункту 13 постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 "Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб". Державний виконавець самостійно неправомірно збільшив суму аліментних зобов'язань за вересень 2018 року, проте суд апеляційної інстанції замість того, щоб визнати дії державного виконавця щодо винесення постанови про збільшення розміру аліментів незаконними, назвав це "дефектом змісту постанови". У порушення вимог статті 195 СК України державний виконавець нарахував заборгованість зі сплати аліментів за період із березня по липень 2018 року, виходячи не з фактичного заробітку боржника, а з середньомісячної заробітної плати штатного працівника м.

Маріуполя, яка складає 14 429,00 грн. Крім того, при визначенні заборгованості державним виконавцем не враховані суми, які він самостійно сплачував на утримання доньки в розмірі визначеному в судовому наказі - не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідно віку. На момент здійснення державним виконавцем розрахунку заборгованості він працював, його щомісячний дохід складав 2 998,62 грн та з нього він самостійно сплачував аліменти на утримання дитини, а тому нарахування йому заборгованості вважає незаконним. Розрахунок суми аліментів, що підлягають стягненню за період із березня по липень 2018 року зроблений від сукупного доходу без вирахування податків, що є порушенням частини 1 статті 70 Закону України "Про виконавче провадження" та пункту 13 постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 "Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб". У касаційній скарзі заявник також посилається, що вирішення цього питання має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.

У касаційній скарзі міститься заява про поновлення строку на касаційне оскарження, яка обґрунтована тим, що копію постанови апеляційного суду заявник отримав лише 26 квітня 2019 року. На підтвердження зазначеного надано відповідні докази, а саме: копію конверта, супровідного листа Донецького апеляційного суду та витяг з реєстру відправлень Укрпошта.

Перевіривши доводи заяви про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення та додані до касаційної скарги матеріали, суд вважає, що заява підлягає задоволенню, оскільки наведені заявником обставини, а саме отримання копії оскаржуваної постанови апеляційного суду лише 26 квітня 2019 року, свідчать про наявність поважних причин пропуску строку на оскарження, що є підставою для його поновлення.

Касаційне провадження не підлягає відкриттю з таких підстав.

У відповідності до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини 5 статті 394 ЦПК України у разі, якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач.

Разом із тим як зазначено у частині 5 статті 394 ЦПК України, якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень.

Такого висновку суд дійшов з огляду на таке.

Судом встановлено, що на виконанні в Центральному ВДВС міста Маріуполя ГТУЮ Донецької області перебуває судовий наказ, виданий 09 квітня 2018 року Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 19 березня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з заявою ОСОБА_1 від 17 жовтня 2018 року, акту голови КСН "Бригантина" від 09 липня 2018р., донька ОСОБА_5 проживала разом із заявником у період із 07 липня по 12 серпня 2018 року.

Згідно з довідкою про доходи, виданої 12 жовтня 2018 року ТОВ "Новотех", ОСОБА_1 займає посаду менеджера з транспортно-експедиторської діяльності, нарахована заробітна плата за серпень 2018 року складає 3 725,00 грн, а за відрахуванням податків і обов'язкових платежів - 2 998,62грн.

Постановою державного виконавця від 21 грудня 2018 року у зв'язку з отриманням боржником ОСОБА_1 доходу в ТОВ "Новотех", постановлено звернути стягнення на його доходи, здійснювати відрахування із його доходів у розмірі 50% до виплати загальної суми боргу.

Згідно з розрахунком, наданим державним виконавцем Центрального ДВС м. Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів із березня по вересень 2018 року склала 13 505,66грн, а за розрахунком від 07 лютого 2019 року така заборгованість склала 12 537,44 грн.

Розмір заборгованості за аліментами за період із березня по 01 серпня 2018 року визначений державним виконавцем за місцем виконання рішення, виходячи з середньомісячної заробітної плати штатних працівників міста Маріуполя, наданої Головним управлінням статистики у Донецькій області: 1 квартал 2018 року - 10
505,00 грн, 2 квартал 2018 року - 14 429,00 грн.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 4 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (частина 1 статті 5 ЦПК України).

Частиною 1 та 3 статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частки від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України.

Стаття 195 СК України встановлює порядок визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Згідно із частиною 3 статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави дійти висновку про те, що законодавець визначив обов'язок державного виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами і водночас імперативно закріпив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Право та порядок на звернення до суду за захистом визначається процесуальним законом.

Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених Цивільний процесуальний кодекс України справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства (стаття 1 ЦПК України).

Ураховуючи те, що спір виник щодо розміру заборгованості за аліментами, такий спір відповідно до закону підлягає вирішенню судом у порядку позовного провадження з дотриманням процедури, визначеної відповідним процесуальним законом.

Щодо непогодження заявника із механізмом обчислення державним виконавцем заборгованості зі сплати аліментів, то суди, розглядаючи зазначений спір, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, у результаті чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Судами правильно встановлено, що заборгованість зі сплати аліментів у період із березня по 01 серпня 2018 року нарахована, виходячи з розміру середньої заробітної плати працівника для цієї місцевості, оскільки ОСОБА_1 у цей період не мав офіційного заробітку. При цьому судами встановлено, що всі самостійно здійснені платником аліментів платежі враховані державним виконавцем у розрахунку заборгованості. Крім того, судами враховано, що у державного виконавця відсутні повноваження відраховувати з загального періоду нарахування присуджених аліментів проміжок часу, впродовж якого дитина фактично проживала з платником аліментів, а не зі стягувачем, оскільки спір щодо припинення стягнення аліментів вирішується судом.

Доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки в силу положень частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

При ухваленні оскаржуваних рішень судам не встановлені неправомірні дії посадових осіб Центрального ВДВС міста Маріуполя ГТУЮ у Донецькій області щодо встановлення заборгованості зі сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини, стягнутих на підставі судового наказу від 09 квітня 2018 року.

Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Оскільки правильне застосування судами норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів і касаційна скарга є необґрунтованою, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що зазначена справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики та має для нього виняткове значення є безпідставними, оскільки вони жодним чином не обґрунтовані.

Виходячи з наведеного, оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, постановленими із додержанням норм процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою, п'ятою і шостою статті 394, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 березня 2019 року та постанови Донецького апеляційного суду від 18 квітня 2019 року.

У відкритті касаційного провадженняу справі за скаргою ОСОБА_1 на дії посадових осіб Центрального відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 березня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 18 квітня 2019 року, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Сердюк А. І. Грушицький І. М. Фаловська

рррл