Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 08.03.2021 року у справі №337/4391/19

Ухвала

05 березня 2021 року

м. Київ

справа № 337/4391/19

провадження № 61-3063ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 09 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_3, про стягнення коштів на утримання дружини,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_3, про стягнення коштів на утримання дружини.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 з відповідачем у шлюбі мають двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають з матір'ю, перебувають на її утриманні. ОСОБА_2 на цей час не працює, так як знаходиться в декретній відпустці по догляду за дитиною - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Відповідач матеріальну допомогу в добровільному порядку на її утримання не надає, у зв'язку з чим позивач була вимушена звернутися до суду з вказаним позовом. Посилаючись на вищезазначене просила суд, стягнути з ОСОБА_1 кошти на своє утримання в розмірі 1/4 частини усіх видів доходів відповідача щомісячно, але не менше ніж прожитковий мінімум на працездатну особу, до досягнення дочкою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, трирічного віку.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 09 листопада 2020 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частки усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісяця, починаючи з 03 жовтня 2019 року і до досягнення дитиною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, трирічного віку. Вирішено питання судових витрат.

У грудні 2020 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 09 листопада 2020 року у вищевказаній справі.

В касаційній скарзі заявник просить, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову до нього.

Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 3 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами визнаються справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із оспорюванням батьківства (материнства).

Предметом спору у цій справі є вимоги про стягнення коштів (аліментів) на дружину, а тому у розумінні ЦПК України справа є малозначною.

Крім того, ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18 жовтня 2019 року справу визначено малозначною.

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

Касаційна скарга не містить посилань на наявність обставин, які передбачені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Випадків, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у цій справі не встановлено Верховним Судом.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

При цьому Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не наведені, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 09 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_3, про стягнення коштів на утримання дружини відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик