Ухвала

23 травня 2018 року

м. Київ

справа № 752/17300/14-ц

провадження № 61-7079св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О., Погрібного С. О.,

Ступак О. В. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит",

відповідачі: ОСОБА_3, приватне підприємство "Вермакс",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 31 березня 2016 року в складі судді Плахотнюк К. Г. та рішення Апеляційного суду міста Києва від 07 червня 2016 року у складі колегії суддів: Головачова Я. В., Поліщук Н. В., Поливач Л. Д.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3, приватного підприємства "Вермакс" (далі - ПП "Вермакс") про стягнення заборгованості.

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 28 серпня 2008 року між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", та ПП "Вермакс" укладений кредитний договір № "42"_05-08/08-МФ-А про надання кредиту в розмірі 210 118,00 грн. на строк до 27 серпня 2011 року, зі сплатою 20,5 % річних. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, цього ж дня між позивачем та ОСОБА_3 укладений договір поруки № "42"_05-08/08-МФ_А-П.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2010 року, яке набрало законної, з ОСОБА_3 на користь AT "Банк "Фінанси та Кредит" стягнуто 537
478,17 грн заборгованості за кредитним договором від 28 серпня 2008 року № "42"_05-08/08-МФ-А. Рішенням Господарського суду м. Києва від 01 березня 2011 року за позовом AT "Банк "Фінанси та Кредит" до ПП "Вермакс" про стягнення заборгованості за кредитним договором від 28 серпня 2008 року № "42"_0508/08-МФ-А з ПП "Вермакс" на користь позивача стягнуто 236 111,89 грн.

Проте зазначені судові рішення відповідачами не виконані, заборгованість не погашена.

Посилаючись на те, що позичальник порушує умови договору щодо щомісячного погашення кредиту та сплати процентів за користування грошовими коштами, банк, з урахуванням уточнених вимог, просив суд стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 725 300,26 грн, яка складається з: 180 928,47 - заборгованість за процентами; 1 544 371,79 грн - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, відсотків за користування кредитними коштами.

ПП "Вермакс" проти позову заперечило та вказало на те, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду із цим позовом, оскільки рішенням Господарського суду міста Києва встановлено, що боржник не виконує своїх зобов'язаннь за договором починаючи з квітня 2009 року.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 31 березня 2016 року в задоволенні позову ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що звертаючись 16 жовтня 2014 року до суду з позовом про стягнення заборгованості з ПП "Вермакс" із підстав невиконання останніми зобов'язань за кредитним договором від 28 серпня 2008 року № "42"_05-08/08-МФ-А, який було укладено на строк до 27 серпня 2011 року, позивач пропустив строк позовної давності. Порука ОСОБА_3 є такою, що припинилася, оскільки кредитор протягом трьох років від дня настання строку виконання зобов'язання за кредитним договором не заявив вимоги до поручителя.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 07 червня 2016 року рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позову ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до ПП "Вермакс" про стягнення заборгованості скасовано, провадження у справі в цій частині закрито. Роз'яснено ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" право звернутися з позовом до ПП "Вермакс" про стягнення заборгованості за кредитним договором до господарського суду, оскільки справа в цій частині не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд, ухвалюючи рішення про закриття провадження в частині позовних вимог ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до ПП "Вермакс", виходив з того, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, не допускається.

Оскільки кредитний договір було укладено з ПП "Вермакс", а договір поруки на забезпечення виконання ним умов цього договору - з фізичною особою, то апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині вимог до боржника. При цьому апеляційна інстанція вказала на те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що пред'явлені до суду 14 жовтня 2014 року позовні вимоги до поручителя ОСОБА_3 не підлягають задоволенню, оскільки порука є припиненою на підставі частини 4 статті 559 ЦК України.

У липні 2016 року ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 31 березня 2016 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 07 червня 2016 року, в якій просило скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами першої й апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права. Вказувало на те, що заявлена вимога про солідарне стягнення боргу, її вирішення у двох окремих провадженнях є неможливим, оскільки таким чином не може бути реалізована така суть та ознака вимог, як солідарність стягнення. Немає підстав вважати, що до вимог про стягнення боргу з поручителя не застосовується строк позовної давності в силу преклюзивності строку, встановленого у частині 4 статті 559 ЦК України або в договорі.

Законодавець не дає чіткого визначення моменту поновлення перебігу строку позовної давності, тому варто проаналізувати цей момент за допомогою інших норм права в сфері захисту порушеного права та дійти обґрунтованого та логічного висновку. Початок переривання перебігу строку чітко визначений та не піддається сумніву. A от закінчення переривання потребує безстороннього дослідження.

Закінчення переривання плину строку позовної давності збігається із моментом фактичного захисту права або з моментом, коли припиняються дії судових чи інших органів, спрямовані на захист порушеного права/інтересу. Позивач пред'явив позов до ПП "Вермакс", одного з кількох боржників, чим перервав строк позовної давності відповідно і до ОСОБА_3

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 липня 2016 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 12 грудня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену справу передано до Верховного Суду.

За правилами частини 6 статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Частиною 1 статті 404 ЦПК України визначено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Таким чином, оскільки у цій справі оскаржуються судові рішення з підстав порушення правил предметної та суб'єктної юрисдикції, а доводи заявника відповідно до статті 403 ЦПК України є безумовною підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, справу необхідно передати на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду.

Керуючись статтями 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_3, приватного підприємства "Вермакс" про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 31 березня 2016 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 07 червня 2016 рокупередати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: С. О. Карпенко

С.О. Погрібний

О.В. Ступак

Г.І. Усик