Ухвала

04 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 22-608/11

провадження № 61-12376ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Рівненської області від 20 квітня 2011 року у складі колегії суддів: Буцяка З. І., Ковальчук Н. М., Боймиструка С. В.,у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвалених судових рішень

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 03 грудня

2010 року у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" (далі - ПАТ "Універсал Банк", банк) відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 20 квітня 2011 року апеляційну скаргу ПАТ "Універсал Банк" задоволено. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 грудня 2010 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі

549 873,74 грн. Вирішено питання розподілу содових витрат.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У серпні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_3, у якій вона просила рішення Апеляційного суду Рівненської області від 20 квітня 2011 року скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Відповідно до пункту 14 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 325 ЦПК України 2004 року, касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду.

Оскаржуване рішення апеляційного суду набрало законної сили 20 квітня

2011 року, а тому останнім днем на його касаційне оскарження було 10 травня 2011 року. Касаційна скарга згідно відомостей штрихкодового ідентифікатора на конверті подана до Верховного Суду 14 серпня 2020 року.

До касаційної скарги додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження мотивоване тим, що заявник не була присутньою у судовому засіданні під час проголошення оскаржуваного судового рішення, а його копію отримала лише 15 липня 2020 року.

За змістом частини 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 3 статті 394 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі у ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Аналіз наведених положень ЦПК України дає підстави для висновку, що у разі подання касаційної скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення то строк на касаційне оскарження може бути поновлений лише за наявності двох умов, а саме: 1) якщо заявник не був повідомлений про розгляд справи або не залучений до участі у ній, за умови, що суд ухвалив рішення про його права, свободи, інтереси та (або) обов'язки;

2) строк на касаційне оскарження пропущено внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

З огляду на наведене, вказані заявником причини пропуску строку на касаційне оскарження не можна визнати поважними, оскільки зі змісту касаційної скарги ОСОБА_1 вбачається, що вона була обізнана про пред'явлення до неї позову та про ухвалення 03 грудня 2010 року Рівненським міським судом Рівненської області рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ "Універсал Банк", а також про перегляд зазначеного судового рішення апеляційним судом, оскільки у квітні 2011 року вона подавала заперечення на апеляційну скаргу банку.

Ухвалення рішення судом апеляційної інстанції за відсутності

ОСОБА_1, яка достовірно знала про оскарження банком рішення

суду першої інстанції, не є поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження на понад дев'ять років, у розумінні положень пункту 1 частини 3 статті 394 ЦПК України.

Статтею 44 ЦПК України закріплено обов'язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Касаційна скарга заявника та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження не містять посилання на наявність обставин непереборної сили, що зумовили пропуск строку на касаційне оскарження рішення Апеляційного суду Рівненської області від 20 квітня 2011 року.

За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод

(далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Відповідно до частини 1 статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").

У рішенні від 19 лютого 2009 року у справі "Христовпроти України", заява № 24465/04, ЄСПЛ наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (Рішення ЄСПЛвід 28 листопада 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v.

Romania), п. 61). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду, згідно з яким жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі; повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи (Рішення ЄСПЛ від 03 грудня 2003 року у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), пункт 52).

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі "Олександр Шевченко проти України ", та "Трух проти України" (ухвала) від 14 жовтня 2003 року).

З огляду на те, що із касаційною скаргою ОСОБА_1 звернулася більше ніж через дев'ять років після ухвалення оскаржуваного судового рішення, за відсутності обставин непереборної сили, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Безпідставне поновлення процесуального строку, пропущеного у зв'язку зі спливом тривалого періоду та за відсутності підстав, які можуть бути визнані переконливими, свідчитиме про порушення судом принципу юридичної визначеності та вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі" ЄСПЛ роз'яснив, що реалізуючи пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи, що касаційну скаргу подано після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення та відсутні підстави вважати, що заявник був позбавлений можливості скористатися своїм процесуальним правом щодо подачі касаційної скарги у передбачений законодавством строк, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статями 3, частиною 3 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Рівненської області від

20 квітня 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак