Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.07.2018 року у справі №316/869/17

Ухвала

Іменем України

25 червня 2018 року

м. Київ

справа № 316/869/17

провадження № 61-30731 ск18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), СинельниковаЄ. В., Хопти С. Ф.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області, у складі судді Вільямовської Н. О., від 05 грудня 2017 рокута постанову Апеляційного суду Запорізької області, у складі колегії суддів:

Гончара М. С., Кочеткової І. В., Маловічко С. В., від 06 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Міністерства внутрішніх справ України, про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що з 09 серпня до 21 серпня 1986 року в ході виконання службового обов'язку, приймав участь в ліквідації наслідків аварії у 30-ти кілометровій зоні Чорнобильської АЕС та отримав дозу радіоактивного опромінення 3,48 рентген.

Внаслідок ушкоджень здоров'я, отриманих під час служби в органах внутрішніх справ, він змушений тривалий час знаходитись на лікарняному, проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури.

Його хвороби пов'язані з виконанням службових обов'язків по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та були приводом для неодноразових звернень до лікарні для проходження стаціонарного лікування, перебування на якому призводило до нетривалого покращення.

29 березня 2011 року йому було встановлено ІІ групу інвалідності та визначено 70 % ступені втрати професійної працездатності.

Вважає, що у зв'язку з отриманими захворюваннями при виконанні службових обов'язків та отриманням інвалідності, йому завдана моральна шкода, яку оцінює у розмірі 320 000,00 грн, та просив суд стягнути з Міністерства внутрішніх справ України.

Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 05 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Запорізької області від 06 квітня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити заявлені ним позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що ушкодження здоров'я позивача відбулось під час проходження служби в органах внутрішніх справ, а тому до спірних правовідносин мають застосовуватися положення статей 1167, 1187 ЦК України.

Зазначає, що обов'язок держави відшкодувати йому моральну шкоду покладено на відповідача як на центральний орган виконавчої влади.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, ухвалюючи рішення у справі, дійшов обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4, оскільки відсутня протиправна поведінка Міністерства внутрішніх справ України у завданні позивачеві моральної шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між моральною шкодою позивача і діями відповідача.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Наявність шкоди ще не породжує обов'язку її компенсації, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб'єкта такої відповідальності.

За статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відшкодування шкоди державою відбувається у спосіб, передбачений законами України.

Позивачем не було надано доказів і не доведено факт протиправності дій або бездіяльності Міністерства внутрішніх справ України, а також наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діями завдавача шкоди.

При вирішенні спору, судами враховано, що відшкодування моральної шкоди завданої ушкодженням здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи передбачено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у формі медичного обслуговування, гарантій, компенсацій та пільг.

Доводи касаційної скарги про право позивача на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я, отриманого у період з 09 серпня до 21 серпня 1986 рокув зоні Чорнобильської АЕС, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій з підстав наведених вище.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити, якщо суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Частиною 4 статті 394 ЦПК України визначено, що у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до Частиною 4 статті 394 ЦПК України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень не вбачається неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а також порушення норм процесуального права, при цьому доводи касаційної скарги не викликають розумних сумнівів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанцій вищевказаних норм матеріального права та їх тлумачення судами.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно з частиною 5 статті 394 ЦПК України, у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач. Якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 , 5 та 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 05 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 06 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Міністерства внутрішніх справ України, про відшкодування моральної шкоди.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді О. В. Білоконь

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта