Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.06.2021 року у справі №343/928/15

Ухвала

Іменем України

18 травня 2021 року

м. Київ

справа № 343/928/15

провадження № 61-6896 ск 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А,

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на ухвалу Долинського районного суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року в справі за скаргою ОСОБА_1, суб'єкт оскарження - старший державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шеремета О. В., заінтересована особа: публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" Грошова С. В. на дії та рішення державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

Встановив:

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Долинського районного суду Івано-Франківської області зі скаргою на дії та рішення державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шеремети О. В. (далі - державний виконавець).

Скарга обґрунтована тим, що 15 квітня 2019 року вона отримала дублікат виконавчого листа по справі № 343/928/15-ц про стягнення з публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (далі ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит") на її користь грошових коштів у розмірі 42 239,55 доларів США, що за офіційним курсом Національним банком України (далі - НБУ) від 17 вересня 2015 року еквівалентно 921 666,98 грн. У червні 2019 року скаржниця звернулась із заявою до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо примусового виконання даного виконавчого документа. 31 грудня 2020 року від державного виконавця ОСОБА_1. отримала постанову про закінчення виконавчого провадження від 22 грудня 2020 року на підставі пункту 4 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки НБУ прийнято рішення про початок процедури ліквідації банку-боржника. Вважає, що дії, та бездіяльність державного виконавця є неправомірними та порушують її право як стягувача на виконання рішення суду, гарантоване Конституцією України. На її думку, оскільки рішення Долинського районного суду від 30 вересня 2015 року № 343/928/15-ц було ухвалене до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника (до 18 грудня 2015 року), то вона має право вимагати його виконання. Враховуючи вказане просила визнати неправомірною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № 59389156, зобов'язати державного виконавця поновити виконавче провадження та вчинити необхідні та передбачені законом виконавчі дії, спрямовані на своєчасне і повне виконання рішення суду.

Ухвалою Долинського районного суду від 17 лютого 2021 року скаргу ОСОБА_1 задоволено; визнано неправомірною та скасовано постанову старшого державного виконавця від 22 грудня 2020 року про закінчення виконавчого провадження № 59389156 за виконавчим листом, виданим 15 квітня 2019 року Долинським районним судом Івано-Франківської області у справі № 343/928/15-ц; зобов'язано Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби м. Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчинити усі необхідні та передбачені законом виконавчі дії у виконавчому провадженні № 59389156, спрямовані на виконання рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 30 вересня 2015 року у справі № 343/928/15-ц.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" залишено без задоволення, а ухвалу Долинського районного суду від 17 лютого 2021 року - без змін.

23 квітня 2021 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Грошова С. В. (далі - уповноважена особа) надіслала засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Долинського районного суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року.

У касаційній скарзі вона просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу Долинського районного суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій незаконно та необґрунтовано задовольнили скаргу ОСОБА_1, оскільки у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, і Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Дослідивши касаційну скаргу уповноваженої особи Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження ухвал судів першої та апеляційної інстанцій, визначених в пунктах 2, 3 частини 1 цієї статті ЦПК є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Постановляючи ухвалу від 17 лютого 2021 року про відмову у задоволенні скарги суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції в постанові від 01 квітня 2021 року, виходив із того, що судове рішення у справі № 343/928/15-ц набрало законної сили та звернуте до примусового виконання до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку - боржника; повернення без виконання виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 4 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" не може суперечити принципу верховенства права, меті й завданням цивільного судочинства, які спрямовані на захист порушеного права та виконання остаточного судового рішення.

Верховний Суд погоджується з відповідними висновками судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони відповідають нормам чинного законодавства, якими регулюються спірні правовідносини, а також фактичним обставинам справи, встановленими судами на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження наданих доказів з огляду на таке.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, заочним рішенням Долинського районного суду від 30 вересня 2015 року по справі № 343/928/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про повернення банківського вкладу та відшкодування моральної шкоди, стягнуто з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 42 239,55 доларів США, що за офіційним курсом НБУ від 17 вересня 2015 року, еквівалентно 921 666,98 грн, а також 9 216,67 грн судового збору та 800,00 грн витрат за надання правової допомоги. Рішення набрало законної сили 20 жовтня 2015 року.

15 квітня 2019 року ОСОБА_1 отримала дублікат виконавчого листа по справі № 343/928/15-ц про стягнення з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на її користь грошових коштів в сумі 42 239,55 доларів США, який вона в червні 2019 року пред'явила до примусового виконання, звернувшись із відповідною заявою до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

22 грудня 2020 року старший державний виконавець Шевченківського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шеремета О. В. виніс постанову про закінчення ВП № 59389156 на підставі пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки 17 грудня 2015 року НБУ прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо НБУ прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника.

Постановою Правління НБУ від 17 вересня 2015 року № 612 відповідно до пункту 2 частини 1 статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" ПАТ
"Банк "Фінанси та Кредит" визнано неплатоспроможним.

Постановою Правління НБУ від 17 грудня 2015 року № 898 відповідно до статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківську ліцензію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" відкликано та прийнято рішення про ліквідацію банку.

Згідно з пунктом 9 частини 3 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов'язковість судового рішення.

Конституційний Суд України, беручи до уваги статті 3, 8, частини 1 , 2 статті 55, частини 1 , 2 статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, вважає, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов'язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом (Рішення Конституційного Суду України від 15 травня 2019 року № 2-рп (ІІ)/2019).

Конституційний Суд України у зазначеному рішенні також наголошує, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов'язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

Відповідно до частини 1 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених частинами 1 та 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і частинами 1 та 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Не може суперечити принципу верховенства права, меті й завданням цивільного судочинства, що спрямовані на захист порушеного права та виконання остаточного судового рішення наявність норми пункту 4 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", якою передбачено повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого документа, якщо НБУ прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника.

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 16 квітня 2018 року у справі № 910/11908/16, у постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 761/14537/15-ц, у постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 761/24136/15-ц.

Встановивши, що рішення Долинського районного суду від 30 вересня 2015 року набрало законної сили до прийняття рішення НБУ про ліквідацію банку-боржника, тобто до 18 грудня 2015 року, тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обгрунтованого висноку про задоволення скарги.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій.

У зв'язку із вищезазначеним, Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для скасування ухвали Долинського районного суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2021 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року.

Зазначені у касаційній скарзі інші аргументи, Верховний Суд також вважає необґрунтованими та виключно суб'єктивними судженнями заявника, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з фактичними обставинами, встановленими судами в оскаржуваних рішеннях.

Із змісту касаційної скарги, вбачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності ухвали Долинського районного суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року.

У відповідності до частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Керуючись частинами 4 -6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

Ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на ухвалу Долинського районного суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року в справі за скаргою ОСОБА_1, суб'єкт оскарження - старший державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шеремета О. В., заінтересована особа - публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит", в особі уповноваженої особи Фонду на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" Грошова С. В. на дії та рішення державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук