УХВАЛА

18 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 587/2110/16-ц

провадження № 61-28094 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Ступак О. В., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Спільне агрохімічне підприємство "Родючисть",

відповідачі: ОСОБА_1, державний реєстратор виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області Глущак Марія Василівна, Фермерське господарство "Натон",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Фермерського господарства "Натон" на заочне рішення Сумського районного суду Сумської області від 26 грудня 2017 року у складі судді Дашутіна І. В. та постанову Апеляційного суду Сумської області від 04 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Кононенко О. Ю., Ткачук С. С.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року Спільне агрохімічне підприємство "Родючисть"

(далі - САП "Родючисть") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, державного реєстратора виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області Глущак М. В., Фермерське господарство "Натон"

(далі - ФГ "Натон") про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 29 липня 2011 року між САП "Родючисть" та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого відповідач передала в строкове платне користування належну їй земельну ділянку площею 4,0669 га, яка знаходиться на території Постольненської сільської ради Сумського району Сумської області, строком на 10 років, який зареєстрований у Сумському районному відділі Сумської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України" 28 грудня 2011 року.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо, що на підставі рішення від 20 травня 2016 року державний реєстратор виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області Глущак М. В. зареєстрував договір оренди землі

від 29 грудня 2015 року, укладений між ФГ "Натон" та ОСОБА_1, предметом якого є земельна ділянка попередньо передана у користування САП "Родючисть". Приймаючи зазначене рішення, державний реєстратор не здійснив запити до відповідних органів з метою перевірки наявності вже зареєстрованих прав на вищезазначену земельну ділянку, що призвело до подвійної реєстрації прав оренди на одну і ту саму земельну ділянку.

Посилаючись на неправомірність дій державного реєстратора, та на те, що оспорюваний договір оренди землі укладений до закінчення строку дії договору оренди, укладеного з САП "Родючисть", у користуванні якого перебуває спірна земельна ділянка, позивач просив визнати недійсним договір оренди землі від 29 грудня 2015 року, укладений між ФГ "Натон" та ОСОБА_1, та скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області Глушак М. В. про реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки за ФГ "Натон".

Заочним рішенням Сумського районного суду Сумської області від 26 грудня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 29 грудня

2015 року між ФГ "Натон" та ОСОБА_1

У задоволенні решти позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на момент укладення оспорюваного договору, не закінчився строк дії договору оренди від 29 липня 2011 року, укладений між САП "Родючисть" та ОСОБА_1, а тому з урахуванням вимог частини 5 статті 116 Земельного кодексу України, ОСОБА_1 не мала права передавати в користування земельну ділянку без припинення права попереднього користування цією земельною ділянкою САП "Родючисть", що свідчить про наявність підстав для визнання недійсним договору оренди землі від 29 грудня 2015 року, укладеного між ФГ "Натон" та ОСОБА_1

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що державний реєстратор не здійснив покладених на нього обов'язків здійснюючи державну реєстрацію оспорюваного договору. При цьому наявність судового рішення про визнання недійсним договору оренди землі є самостійною підставою для скасування запису про державну реєстрацію оренди землі.

Постановою Апеляційного суду Сумської області від 04 квітня 2018 року апеляційну скаргу ФГ "Натон" залишено без задоволення, заочне рішення Сумського районного суду Сумської області від 26 грудня 2017 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована посиланням на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, оскільки внаслідок укладення між відповідачами договору оренди землі на земельну ділянку, право на користування якою належить САП "Родючисть" на підставі договору оренди землі, що діє до 29 липня 2021 року, порушено права позивача. Оскільки на момент ухвалення рішення суду першої інстанції, оспорюваний договір був чинним, а розірваний був лише на підставі додаткової угоди

від 20 вересня 2017 року, суд відхилив доводи апеляційної скарги ФГ "Натон" про відсутність предмета спору.

У касаційній скарзі ФГ "Натон", посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог та постановити ухвалу про закриття провадження у справі.

Касаційна скарга мотивована тим, що оспорюваний договір оренди землі припинив свою дію, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 28 вересня 2017 року внесено відповідний запис, а тому визнати недійсним договір, який припинив свою дію неможливо, відтак предмет спору відсутній. Наведене, на думку заявника, є підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України.

Позивач не є стороною оспорюваного правочину, а тому не має права ставити питання про визнання його недійсним, що свідчить про неправильно обраний спосіб судового захисту. Суди не звернули увагу, що в одному провадженні об'єднано позовні вимоги, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, оскільки одним із відповідачів є суб'єкт владних повноважень, а тому помилково виходили з того, що спір має цивільно-правовий характер.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України

(далі - ЦПК України), який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

02 липня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частини 1 статті 402 ЦПК України.

Відповідно до частини 6 статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Згідно з частиною 1 статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Ураховуючи, що в касаційній скарзі ФГ "Натон" посилається на порушення судами правил суб'єктної юрисдикції, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає необхідним передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Справу за позовом Спільного агрохімічного підприємства "Родючисть" (Товариство з обмеженою відповідальністю) до ОСОБА_1, державного реєстратора виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області Глушак Марії Василівни, Фермерського господарства "Натон" про визнання договору недійсним та скасування державної реєстрації, за касаційною скаргою Фермерського господарства "Натон" на заочне рішення Сумського районного суду Сумської області

від 26 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Сумської області

від 04 квітня 2018 року, передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

А.С. Олійник

О.В. Ступак

Г. І. Усик