Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.03.2020 року у справі №280/364/17

Ухвала

30 червня 2020 року

місто Київ

справа №280/364/17

провадження № 61-9376ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В.

В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 21 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича про зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів у порядку застосування наслідків нікчемності правочину,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, у подальшому уточненим, просила зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") Кадирова В. В. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО) додаткову інформацію про ОСОБА_1 як про вкладника, який має право на відшкодування коштів за банківським вкладом за рахунок ФГВФО на підставі договору банківського вкладу "Найкращий від Миколая" у гривнях від 16 січня 2015 року № 001-05238-160115 та включити до черги кредиторів. Стягнути на її користь із ФГВФО грошові кошти у сумі 30 000,00 грн внаслідок застосування наслідків нікчемності договору банківського вкладу "Найкращий від Миколая ", укладеного між нею та ПАТ "Дельта Банк".

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 03 жовтня 2019 року позов задоволено. Зобов'язано уповноважену особу ФГВФО на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В. В. подати до ФГВФО додаткову інформацію про ОСОБА_1 як про вкладника, яка має право на відшкодування коштів за банківським вкладом за рахунок ФГВФО на підставі договору банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" від 16 січня 2015 року № 001-05238-160115 та включити до черги кредиторів. Стягнуто з ФГВФО на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 30 000,00 грн у порядку застосування наслідків нікчемності договору банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая".

Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до частини 4 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів як під час дії тимчасової адміністрації, так і протягом ліквідації, у тому числі звертається до суду з відповідним позовом. Таким чином, враховуючи, що спірний договір вкладу визнано нікчемним за рішенням відповідача, позов підлягає задоволенню.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 21 січня 2020 року апеляційну скаргу ФГВФО задоволено. Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 03 жовтня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що спірний договір банківського вкладу (депозиту) укладений у період дії постанови Національного банку України від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних", якою, зокрема, заборонено проведення будь-яких операцій за чинними договорами, у результаті яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб.

Відповідно до частини 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Оскільки договором банківського вкладу (депозиту), укладеним між ОСОБА_1 і ПАТ "Дельта Банк", передбачалося здійснення платежів з метою надання позивачу переваг (пільг), прямо не встановлених для нього законодавством чи внутрішніми документами банку, то у ФГВФО були наявні підстави для встановлення нікчемності правочину. Крім того, встановлено, що у порушення вимог пункту 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ "Дельта Банк" кошти на вкладний (депозитний) рахунок позивача надійшли з рахунку іншого клієнта ПАТ "Дельта Банк" ОСОБА_2, внаслідок чого остання, як одна з кредиторів ПАТ "Дельта Банк", отримала переваги в отриманні більшої, ніж гарантована законом сума вкладу у розмірі 200 000,00 грн, оскільки кошти, зараховані на депозитний рахунок ОСОБА_1, підлягають поверненню за рахунок коштів ФГВФО, а не у порядку черговості, передбаченої статтею 52 Закону України

"Про гарантування вкладів фізичних осіб", що і було підставою визнання відповідачем зазначеного договору нікчемним. Позивач ОСОБА_1 у позовній заяві не зазначила інших причини переведення коштів на її депозитний рахунок ніж ті, що були встановлені судом та полягали в отриманні переваг перед іншими вкладниками банку.

ІІ. ВИМОГИ та АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

ОСОБА_1 у червні 2020 року звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та додані до неї матеріали, зробив висновок про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки скаргу подано на судове рішення, ухвалене у малозначній справі, яке не підлягає касаційному оскарженню.

Щодо віднесення справи, рішення у якій оскаржується учасником справи, до категорії малозначної (справа незначної складності)

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За правилом пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" передбачено, що у 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2020 року

(на час подання касаційної скарги) - 2 102,00 грн.

Предметом позову у справі, зокрема, є вимоги майнового характеру про стягнення з відповідача на користь позивача грошового вкладу у розмірі 30 000,00 грн. Ціна цього позову у справі у цій частині вимог станом на 01 січня 2020 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102,00 грн х 250 = 525 500,00 грн).

Також, предметом позову у цій справі є вимога немайнового характеру про зобов'язання вчинити дії, яка також не становить значної складності для вирішення судами першої та апеляційної інстанцій.

Зазначені вимоги позову не становлять значної складності для вирішення судами та не належать до винятків із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Згідно з частиною 4 статті 274 ЦПК України ця справа за зазначеним спором не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд визнає за можливе, користуючись власними повноваженнями, визнати цю справу малозначною.

Щодо наявності винятків для допуску оскарження судового рішення у малозначній справі

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

У касаційній скарзі не обґрунтовується наявність умов застосування винятків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

При цьому, Верховний Суд дав оцінку та врахував: предмет позову, складність справи, значення справи для сторін і суспільства в цілому, за результатами чого не встановив наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, у тому числі касаційна скарга не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Таким чином, конституційним принципом судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених законом.

Цьому конституційному принципові відповідає загальне правило пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України щодо того, що усі судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Це означає, що рішення суду апеляційної інстанції у таких справах є остаточними і подальшому оскарженню не підлягає.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року, заява №26737/95, згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Верховний Суд наголошує на тому, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі в межах доводів та вимог касаційної скарги не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність підстав чи відсутність таких підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог

статей 389, 394 ЦПК України.

Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалене у малозначній справі, а отже, не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича про зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів у порядку застосування наслідків нікчемності правочину, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 21 січня 2020 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Погрібний

А. С. Олійник

В. В. Яремко