Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.04.2020 року у справі №337/324/18

УХВАЛА

31 березня 2020року

м. Київ

справа № 337/324/18

провадження № 61-5536ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В.

О.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 11 лютого 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, про скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, в якому просила визнати незаконним та скасувати наказ Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради від 15 січня 2018 № 14 к/тм "Про оголошення догани ОСОБА_1".

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 31 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради від 15 січня 2018 року № 14 к/тм "Про оголошення догани ОСОБА_1".

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Дійшовши висновку про визнання наказу "Про оголошення догани ОСОБА_1" незаконним, місцевий суд виходив з того, що оспорюваний наказ носить загальний характер, не містить фактичних та конкретних даних щодо причин накладення дисциплінарного стягнення, не містить чітких посилань на неналежність виконання саме яких вимог Бюджетного Кодексу України, Кодексу законів про працю України, Закону України "Про освіту", Контракту з керівником Навчального закладу, Посадової інструкції № 10, які послугували підставою для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани. Наказ не містить конкретної дати вчинення або дати виявлення проступку, як передбачено статтею 148 КЗпП України, посилання на врахування ступеня тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, попередню роботу працівника, як передбачено статтею 149 КЗпП України.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 11 лютого 2020 року апеляційну скаргу Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради задоволено.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 31 жовтня 2019 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд, залишаючи без задоволення позов ОСОБА_1, виходив з того, що позивач притягнута до дисциплінарної відповідальності за те, що з 08 грудня 2017 року і до часу прийняття рішення про оголошення їй догани (15 січня 2018 року) та до сьогодні не надала запитуваних копій документів, чим чинить і продовжує чинити опір у наданні запитуваних копій документів, та створює перепони для роботи комісії і виконання департаментом освіти і науки Запорізької міської ради своїх функцій, передбачених Бюджетним кодексом України, Законом України "Про освіту", Положенням про департамент освіти і науки Запорізької міської ради, Контрактом з керівником навчального закладу, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Запоріжжя № 80 від 28 вересня 2015 року.

Тим самим директор Запорізького багатопрофільного ліцею № 99 Запорізької міської ради Запорізької області ОСОБА_1 порушує вимоги Бюджетного кодексу України, Кодексу законів про працю України, Закону України "Про освіту", та не виконує і порушує вимоги Контракту з керівником навчального закладу, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Запоріжжя № 80 від 28 вересня 2015 року, Посадової інструкції № 10 директора Запорізького багатопрофільного ліцею №99 Запорізької міської ради Запорізької області.

18 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на постанову Запорізького апеляційного суду від 11 лютого 2020 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, містяться у статті 129 Конституції України, відповідно до якої основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин.

Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей Пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Крім того, при визначенні справи малозначною Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам Ради Європи необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.

Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України встановлено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 11 лютого 2020 року слід відмовити з підстав, встановлених пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України.

Керуючись частиною 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного

суду від 11 лютого 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, про скасування наказу відмовити.

Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов