УХВАЛА

12 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 554/9144/17

провадження № 61-36765св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Ступак О. В., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Публічне акціонерне товариство "Банк Михайлівський" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Полтавської області від 07 травня 2018 року у складі колегії суддів: Триголова В. М., Обідіної О. І., Лобова О. А.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" (далі - ПАТ "Банк Михайлівський") про визнання права та включення до переліку вкладників.

На обгрунтування позовних вимог посилався на те, що 26 квітня 2016 року між ним та ПАТ "Банк Михайлівський" було укладено договір банківського рахунку "Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)", на виконання якого йому було відкрито рахунок № НОМЕР_1.26 квітня

2016 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитно-інвестиційний центр" (далі - ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр") було укладено договір позики № 980-024-000228225, за умовами якого він передав товариству у тимчасове користування за плату грошові кошти у сумі

61 300,00 грн, які позичальник зобов'язався повернути та сплатити проценти за користування ними на його поточний рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ "Банк Михайлівський". 19 травня 2016 року ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр" на виконання умов зазначеного договору перерахувало на його поточний рахунок кошти у загальному розмірі 62 294,86 грн.

Рішенням правління Національного банку України від 23 травня 2016 року

ПАТ "Банк Михайлівський" визнано неплатоспроможним. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) від 12 липня 2016 року відкликано банківську ліцензію ПАТ "Банк Михайлівський", розпочато процедуру ліквідації банку та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський".

Станом на день запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Михайлівський" залишок коштів на її поточному рахунку № НОМЕР_1 становив 62 294,86 грн, які відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" гарантуються Фондом у межах граничного розміру відшкодування коштів.

Проте, відомості про нього, як вкладника, не було включено до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, що свідчить про не визнання відповідачем гарантованих законом виплат.

Посилаючись на наведене, позивач просив визнати за ним право на отримання відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відшкодування за вкладом за рахунок Фонду за рахунком № НОМЕР_1 на суму 62 294,86 грн, та зобов'язати уповноважену особу Фонду на ліквідацію

ПАТ "Банк Михайлівський" подати до Фонду додаткову інформацію щодо включення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за рахунком № НОМЕР_1 на суму 62 294,86 грн.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 21 лютого 2018 року позов задоволено.

Визнано право ОСОБА_1 на отримання відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відшкодування за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за рахунком № НОМЕР_1 на суму 62 294,86 грн.

Зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо включення ОСОБА_1 до переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду за рахунком № НОМЕР_1 на суму 62 294,86 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанцій мотивовано тим, що кошти, які надійшли на поточний рахунок ОСОБА_1 у ПАТ "Банк Михайлівський" є вкладом у розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому з дня початку ліквідаційної процедури в ПАТ "Банк Михайлівський" у Фонду виник обов'язок щодо відшкодування позивачу зазначених коштів за рахунок коштів Фонду. Доказів на підтвердження нікчемності транзакцій ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр" щодо перерахування грошових коштів на рахунок № НОМЕР_1 не надано, а отже операції по перерахунку коштів є правомірними та відповідають діючому законодавству. Оскільки ОСОБА_1 не був включена до реєстру осіб, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду з посиланням на нікчемність переказу грошових коштів на його поточний рахунок, що не знайшли свого підтвердження, його порушені права підлягають відновленню.

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 07 травня 2018 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" задоволено частково, рішення Октябрського районного суду м. Полтави

від 21 лютого 2018 року скасовано та закрито провадження у справі.

Постанова апеляційного суду обґрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність розгляду вказаного позову у порядку цивільної юрисдикції, оскільки Фонд є суб'єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений управлінськими функціями та є суб'єктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду є публічно-правовим і не є спором у зв'язку з процесом ліквідації банку, а має окремий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами. За таких обставин наявні підстави для скасування судового рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі, оскільки спір не належить до цивільної юрисдикції.

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову Апеляційного суду Полтавської області від 07 травня 2018 рокута залишити в силі рішенням Октябрського районного суду м.

Полтави від 21 лютого 2018 року, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обгрунтована тим, що Фонд є учасником цивільних відносин, які виникають з договорів банківського вкладу, банківського рахунку, та є гарантом виконання зобов'язань банку за такими договорами. У таких відносинах не вбачається ознак адміністративного або іншого владного підпорядкування однієї сторони другій стороні, а відтак ці відносини не можуть бути віднесені до публічно-правових. Відносини між Фондом і вкладниками неплатоспроможного банку в сфері гарантування вкладів осіб є цивільними відносинами у розумінні статті 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Звернення до суду з позовом було зумовлено з метою урегулювання цивільних правовідносин. Владну управлінську функцію Фонд здійснює виключно у правовідносинах з банками, а не з клієнтами банків. Велика Палата Верховного Суду у справі № 815/6956/15 дійшла висновку, що участь у спорі суб'єкта владних повноважень, як сторони справи, ще не означає, що такий спір є публічно-правовим. При визначенні виду судочинства необхідно з'ясувати у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду. Розглядаючи вказану справу підлягають врахуванню правові висновки Верховного Суду України у справах: від 09 листопада 2016 року у справі № 6-2309цс16, від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2735цс16, від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1521цс15, від 05 липня 2017 року у справі №6-1094цс17; від 10 липня 2017 року у справі № 6-1096цс17, від 12 липня 2017 року у справі № 6-1096цс17, від 16 серпня 2017 року у справі № 6-782цс17, від 23 серпня

2017 року у справі № 6-1114цс17 та постанов Великої Палати Верховного Суду від 01 березня 2018 року № 461/12052/15, від 17 квітня 2018 року у справі № 815/9656/15 та від 24 квітня 2018 року у справі № 755/1700/16-ц. З аналізу вказаних постанов слід дійти висновку, що звернення клієнта банку до Фонду не є підставою для розгляду справи у порядку адміністративного судочинства, а визначальною рисою адміністративних правовідносин є владне підпорядкування однієї сторони цих відносин іншій стороні. Не вважається публічно-правовим спором і розглядається у порядку цивільного судочинства спір муж суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права, в якому фізична особа звернулась за захистом свого цивільного права.

У червні 2018 року від ПАТ "Банк Михайлівський" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, посилаючись на те, що оскільки Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, то спори, які виникають у цих відносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. Аналогічного правового висновку дійшла ВеликоїПалати Верховного Суду у постанові від 06 червня 2018 року у справі № 804/15159/15. Безпідставними є посилання касаційної скарги на постанови великої Палата Верховного Суду, оскільки вони не містять правових висновків щодо юрисдикції або прийняті за інших фактичних обставин справи.

Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня

2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Частиною 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 6 статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Згідно з частиною 1 статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Ураховуючи, що ОСОБА_1 оскаржує постанову Апеляційного суду Полтавської області від 07 травня 20148 року з підстав порушення правил предметної та суб'єктної юрисдикції, справу необхідно передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись частиною 6 статті 403, частиною 4 статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ

ИВ:

Передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" про визнання права та включення до переліку вкладників, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Полтавської області від 07 травня 2018 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

А. С. Олійник

О. В. Ступак

Г. І. Усик