Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.11.2020 року у справі №758/11282/18

Ухвала

27 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 758/11282/18

провадження № 61-15387ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 15 січня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Крім того, до відкриття провадження у вказаній справі, позивачем ОСОБА_3 було подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій, посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за розписками у визначений ними строк, просив накласти арешт на 2/3 частини квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, площею 0,07 га та належать відповідачці.

Заяву про забезпечення позову обґрунтовував тим, що станом на дату звернення до суду відповідачка не повернула йому суму боргу, зустрічей з ним уникає. Та окрім того, йому стало відомо, що у відповідачки існує непогашена заборгованість перед іншими фізичними особами. Тому, у позивача існують обґрунтовані підозри, що до моменту вирішення справи та до моменту виконання рішення (у випадку його задоволення) все належне відповідачу нерухоме та рухоме майно буде відчужене, що унеможливить виконання рішення. Вказані обставини, на думку позивача, зумовлюють необхідність вжити заходи забезпечення позову.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 12 вересня 2018 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено та накладено арешт на 2/3 частини квартири АДРЕСА_3, та земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, площею 0,07 га, що належать відповідачці. Заборонено особам, що мають повноваження державного реєстратора, вчинення дій, спрямованих на відчуження, розпорядження та (або) реєстрацію, перереєстрацію зареєстрованого за ОСОБА_1 на праві власності нерухомого майна: 2/3 частини квартири АДРЕСА_4, та земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, площею 0,07 га.

Заочним рішенням Подільського районного суду міста Києва від 27 серпня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 49 500,00 дол. США, що еквівалентно 1 378 575,00 грн за офіційним курсом Національного банку України, як заборгованості за договорами позики та 8 659,44 грн, як 3 % річних за період з 16 лютого 2018 року по 28 серпня 2018 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 9
162,40 грн.

У січні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Подільського районного суду м. Києва із заявою про зняття арешту з майна, накладеного ухвалою від 12 вересня 2018 року, мотивуючи її тим, що підстави такого обтяження вже відпали, оскільки ОСОБА_2 є новим власником вищевказаного нерухомого майна, а тому накладеним арештом стосовно боргу ОСОБА_1 обмежуються його права володіння та розпорядження належним йому майном.

Крім того, зазначали, що позивач ОСОБА_3, як стягувач, не звертався до органів виконавчої служби, а тому 27 листопада 2019 року сплинули строки, встановлені частиною 7 статті 158 ЦПК України, 90 днів з дня набрання рішення законної сили.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 08 січня 2020 року вказана заява була призначена до розгляду лише в частині вимог ОСОБА_1, оскільки ОСОБА_2 не є учасником даної цивільної справи.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 15 січня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову.

Не погоджуючись із ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 15 січня 2020 року про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оскаржили її в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення. Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 15 січня 2020 року - без змін.

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 15 січня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року (в частині залишення їх апеляційної скарги без задоволення) у вищевказаній справі, в якій просять скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про скасування заходів забезпечення позову.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно із частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо скасування забезпечення позову, відмови в скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову або відмови у забезпеченні позову.

Згідно частини 2 статті 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у пунктів 1, 2 частини 1 статті 389 ЦПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку.

За змістом наведених правових норм оскарження в касаційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови в скасуванні заходів забезпечення позову, після їх перегляду в апеляційному порядку, не передбачено (пункт 4 частини 1 статті 353 ЦПК України).

Інше тлумачення вказаних правових норм не узгоджується із завданнями та основними засадами цивільного судочинства, наведеними у статті 2 ЦПК України, щодо розумності строку розгляду справи судом та сутнісним змістом касаційного провадження.

Пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України передбачено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначення у постанові Київського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи в частині розгляду питання про скасування заходів забезпечення позову судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.

Оскільки оскаржувані заявниками судові рішення не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтями 353, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 15 січня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик