Історія справи

Ухвала ККС ВП від 27.04.2021 року у справі №359/888/20

Ухвала

Іменем України

27 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 359/888/20

Провадження № 51-2069 ск 21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Іваненка І. В.,

суддів Булейко О. Л., Фоміна С. Б.

розглянув касаційні скарги захисника Борщика С. В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Обухівського районного суду Київської області від 16 березня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 18 січня 2021 року та потерпілого ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 січня 2021 року щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Обухівський районний суд Київської області вироком від 16 березня 2020 року визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Згідно з вироком ОСОБА_1 17 листопада 2019 року о 16:50 год, будучи у стані алкогольного сп'яніння, реалізуючи свій умисел, направлений на вчинення умисного вбивства ОСОБА_2, що раптово виник на ґрунті особистих неприязних відносин, у ванній кімнаті будинку завдав два удари ножем у грудну клітину останнього, однак свій злочин на вчинення умисного вбивства не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки його дії були припиненні ОСОБА_3.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 січня 2021 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 змінено в частині призначеного покарання та пом'якшено йому покарання за ч.3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України до 4-х років позбавлення волі. У решті вирок залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

За змістом касаційних скарг захисник та потерпілий, не оспорюючи доведеність вини засудженого ОСОБА_1 та правильність кваліфікацій його дій, вважають, що суди при призначенні покарання належним чином не врахували обставини, що пом'якшують покарання, і дані про особу винного.

Захисник і потерпілий в касаційних скаргах зазначають, що при призначенні засудженому покарання належним чином не було враховано позитивну характеристику ОСОБА_1 за місцем його проживання, відшкодування завданої шкоди, його похилий вік і стан здоров'я, обставини вчинення злочину, каяття, сприяння розкриттю злочину, примирення із потерпілим, його поведінку після вчинення злочину, .

При цьому потерпілий у касаційній скарзі просить змінити ухвалу апеляційного суду, пом'якшити призначене ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України до одного року позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік.

Захисник Борщик С. В. в інтересах ОСОБА_1 просить змінити оскаржувані вирок та ухвалу, на підставі положень ст. 69 КК України призначити ОСОБА_1 покарання у виді трьох років позбавленні волі й звільнити засудженого від відбування призначеного покарання на підставі положень ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

Мотиви суду

Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, дослідивши копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити з огляду на таке.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину та кримінально-правова оцінка його діянь за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України у касаційних скаргах не оспорюються.

Стосовно доводів захисника та потерпілого щодо суворості призначеного засудженому покарання, можливості пом'якшення йому покарання та його звільнення від відбування покарання на підставі положень ст. 75 КК України, то вони, на думку колегії суддів, є безпідставними.

Частиною 2 ст. 50 КК України встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 зазначеного Кодексу особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

При цьому суд наділений дискреційними повноваженнями обрати винній особі вид і розмір заходу примусу у межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Вирішення судом питання про призначення ОСОБА_1 покарання, а також щодо неможливості звільнення його від відбування покарання з випробуванням, ґрунтується на наведених вимогах закону.

Як убачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, при призначенні ОСОБА_1 покарання, враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до особливо тяжких; його суспільну небезпечність, дані про особу винного, а також обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.

Відповідно доположень ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання, та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини ч. 1 ст. 69 КК України, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини ч. 1 ст. 69 КК Україниза цей злочин.

Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження в апеляційному порядку, урахувавши дані про особу засудженого, його вік, стан здоров'я, ставлення до скоєного, думку потерпілого, який просив не позбавляти ОСОБА_1 волі, а також обставини, що пом'якшують покарання, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, дійшов висновку про можливість призначення засудженому покарання із застосуванням положення ч. 1 ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

При цьому суд не знайшов достатніх підстав для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання на підставі положень ст. 75 КК України, з чим погоджується і колегія суддів Верховного Суду, вбачаючи, що обставини, на які посилаються захисник та потерпілий у касаційних скаргах, не вказують на необхідність обґрунтованого застосування до засудженого положень ст. 75 КК України.

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним й достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових злочинів, відповідає вимогам ст. 65 КК України. Підстав для зміни судових рішень, як про це йдеться в касаційних скаргах, не вбачається

Таким чином, оскільки з касаційних скарг та копій судових рішень не убачається підстав для задоволення касаційних скарг, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити.

Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами захисника Борщика С. В. та потерпілого ОСОБА_2 на вирок Обухівського районного суду Київської області від 16 березня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 18 січня 2021 року.

Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

І. В. Іваненко О. Л. Булейко С. Б. Фомін