Історія справи

Ухвала ККС ВП від 15.03.2020 року у справі №696/645/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАНИ

23 липня 2020 року

м. Київ

справа № 696/645/18

провадження № 51-1236 ск 20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Фоміна С. Б.,

суддів Іваненка І. В., Ковтуновича М. І.,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Чигиринського районного суду Черкаської області від 06 лютого 2019 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 09 грудня 2019 року,

встановив:

Вироком Чигиринського районного суду Черкаської області від 06 лютого 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 Кримінального кодексу України (далі - КК) та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі двох тисяч п'ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить сорок дві тисячі п'ятсот гривень з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування на строк три роки.

Так, згідно з вироком Чигиринського районного суду Черкаської області від 06 лютого 2019 року, ОСОБА_1 відповідно до розпорядження міського голови виконавчого комітету Кам'янської міської ради ОСОБА_2 № 1-к від 02 січня 2018 року з 03 січня 2018 року призначений на посаду начальника відділу земельних відносин та екології виконавчого комітету Кам'янської міської ради з оплатою праці згідно до штатного розпису, а розпорядженням міського голови виконавчого комітету Кам'янської міської ради ОСОБА_2 № 39-к від 19 квітня 2018 року йому присвоєно 11 ранг посадової особи органу місцевого самоврядування. 02 грудня 2013 року до відома ОСОБА_1 під підпис доведено попередження про встановлені Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" від 07 квітня 2011 року обмеження, зокрема, положення Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" від 07 квітня 2011 року щорічно до 1 квітня подавати за місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру. Також до відома ОСОБА_1 під підпис було доведено, що з 1 січня 2018 року розпочався етап подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік. Однак ОСОБА_1, перебуваючи на посаді начальника відділу земельних відносин та екології виконавчого комітету Кам'янської міської ради та будучи посадовою особою місцевого самоврядування 11 рангу, тобто суб'єктом декларування, визначеного підпунктом "в" пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про запобігання корупції" від 14 жовтня 2014 року, діючи умисно, незаконно, достовірно знаючи про обов'язок відповідно до Закону України "Про запобігання корупції" від 14 жовтня 2014 року подати до 1 квітня 2018 року декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік, будучи попередженим та ознайомленим під підпис з інформацією щодо необхідності декларування, маючи реальну можливість та всі необхідні технічні умови заповнити таку декларацію, не подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік шляхом заповнення її на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 09 грудня 2019 року вирок Чигиринського районного суду Черкаської області від 06 лютого 2019 року залишено без змін.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 не погоджується з вироком Чигиринського районного суду Черкаської області від 06 лютого 2019 року та ухвалою Черкаського апеляційного суду від 09 грудня 2019 року, просить їх скасувати та закрити кримінальне провадження з підстав відсутності в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 КК, зокрема, посилаючись на відсутність у своїх діях такої обов'язкової ознаки складу злочину, як суб'єктивна сторона.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При розгляді доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

Вироком Чигиринського районного суду Черкаської області від 06 лютого 2019 року встановлено, що в діях засудженого убачаються ознаки злочину, передбаченого частиною статтею 366-1 КК, а саме умисне неподання суб'єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України "Про запобігання корупції". Так, вина ОСОБА_1 підтверджується наступними доказами: показаннями свідка ОСОБА_3 про те, що засуджений не подав декларацію за період минулого 2017 року; показаннями свідка ОСОБА_4 про те, що йому відомо, що їхній співробітник ОСОБА_1 не подав декларацію за 2017 рік; показаннями свідка ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 не подав декларацію за 2017 рік, але з яких причин йому невідомо; даними інформаційної довідки НАЗК від 19 червня 2018 року, згідно з якою засуджений ОСОБА_1 не подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік та не розмістив її на сайті НАЗК.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги доводи ОСОБА_1 щодо відсутності у нього технічної можливості для подачі е-декларації через відсутність електронного ключа, оскільки у АО КБ "Приватбанк" не було можливості для виготовлення ключа, а їхати до міста Черкаси за його отриманням у засудженого не було часу у зв'язку з перебуванням на роботі. За зазначених обставин Чигиринський районний суд Черкаської області не вбачає поважності причин неподання ОСОБА_1 е-декларації за 2017 рік, до того ж судом було встановлено, що засуджений до судового розгляду так і не вжив заходів для отримання електронного ключа. Окрім того, суд розцінив невизнання ОСОБА_1 своєї вини як бажання уникнути відповідальності за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення та небажання настання відповідних наслідків, а тому, надавши належну оцінку всім дослідженим доказам, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що всі докази по справі зібрані відповідно до вимог кримінального процесуального закону, є допустимими та такими, що в сукупності безпосередньо вказують на вчинення засудженим діяння, інкримінованого йому стороною обвинувачення.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 09 грудня 2019 року встановлено, що у своїй апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_1, вимагаючи скасування вироку першої інстанції на підставі відсутності у його діях такої ознаки суб'єктивної сторони злочину, як прямий умисел, посилається на реальну відсутність можливості подати зазначену декларацію за звітній період часу. Суд апеляційної інстанції зазначив, що для притягнення особи до кримінальної відповідальності за ст. 366-1 КК України має бути встановлено і доведено, що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, знала про обов'язок подати декларацію, передбачену ст. 45 Закону України "Про запобігання корупції", про строк її подання, проте усвідомлено з будь-яких мотивів вирішила не подавати декларацію і умисно не подала її. Так, за результатами розгляду кримінального провадження було встановлено, що ОСОБА_1, як суб'єкта декларування, було попереджено в установленому законом порядку, під підпис, про необхідність подачі електронної декларації, але, маючи реальну можливість подати таку декларацію, засуджений не вжив заходів, направлених на виконання своїх обов'язків, як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Черкаський апеляційний суд обґрунтовано вважає, що ОСОБА_1 усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно небезпечні наслідки, про що свідчить його звернення до АО КБ "Приватбанк" з метою отримання електронного ключа, однак отримавши відмову, він свідомо не вживав заходів до досягнення визначеної мети - подачі декларації за 2017 рік в електронному вигляді у визначений Законом строк - 01 квітня 2018 року. На час притягнення його до кримінальної відповідальності, проведення з ним слідчих дій, розгляду кримінального провадження щодо нього судом першої інстанції засуджений не звертався до відповідних державних органів з приводу отримання електронного ключа для подання декларації, а подав е-декларацію за 2017 рік, в тому числі і за 2018 рік, лише 09 квітня 2019 року, коли кримінальне провадження перебувало на розгляді в суді апеляційної інстанції, тобто не вжив заходів, направлених на виконання своїх обов'язків, що свідчить про свідомість його дій та наявність умислу на вчинення інкримінованого йому злочину. Таким чином, ОСОБА_1 знав про свій обов'язок подати електронну декларацію, про що був повідомлений під підпис та в ході судового розгляду вказаний факт не заперечував, однак жодних дій для цього не вчинив та не подав декларацію за 2017 рік у визначений Законом строк без поважних причин.

На підставі викладеного Черкаський апеляційний суд в ухвалі від 09 грудня 2019 року дійшов висновку про те, що суд першої інстанції дав належну правову оцінку всім доказам, що є у кримінальному провадженні та вважає їх достатніми для прийняття законного й обґрунтованого рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому діяння, з чим погоджується і суд касаційної інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 428 КПК, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Керуючись пунктом 2 частини 2 статті 428 КПК, Верховний Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Чигиринського районного суду Черкаської області від 06 лютого 2019 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 09 грудня 2019 року.

Ухвала Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

С. Б. ФомінІ. В. Іваненко М. І. Ковтунович