Історія справи

Ухвала ККС ВП від 22.03.2020 року у справі №148/338/19

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2020року

м. Київ

справа № 148/338/19

провадження № 51-1424 ск 20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Булейко О. Л.,

суддів Анісімова Г. М., Іваненка І. В.,

розглянувши касаційну скаргу захисника Кіцули В. І. на вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 25 листопада 2019 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 17 лютого 2020 року щодо ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019020310000004,

встановив:

За вироком Немирівського районного суду Вінницької області від 25 листопада 2019 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився у м. Тульчин Вінницької області, зареєстрований на АДРЕСА_1, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 2 січня 2019 року, приблизно в період часу з 16:00 по 17:00, перебуваючи за місцем свого проживання на АДРЕСА_1, у стані алкогольного сп'яніння, в ході конфлікту з своєю співмешканкою ОСОБА_2, діючи умисно, з метою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, наніс останній удари кулаками по тулубу, верхнім кінцівкам, голові та обличчю. У результаті дій ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_2 завдано тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, від яких потерпіла померла.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 17 лютого 2020 року вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 25 листопада 2019 року залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник Кіцула В. І., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. На думку захисника, судами не в повній мірі враховно обставини, що пом'якшують покарання та дані про особу винного, що призвело до явної несправедливості призначеного йому покарання через суворість. Крім того, захисник Кіцула В. І. вважає за можливе призначення засудженому покарання із застосуванням положень ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років, тобто нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 121 КК. Всупереч приписам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) апеляційний суд вказаних доводів захисника належним чином не перевірив, ґрунтовних відповідей на них не дав, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.

Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Як убачається із доданих до касаційної скарги копій судових рішень, вказаних вимог суд дотримався.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд врахував тяжкість вчиненого злочину, який згідно зі ст. 12 КК є тяжким, дані про особу винного, який раніше не судимий, характеризується задовільно, є учасником бойових дій, хворіє на ВІЛ інфекцію, обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, обставини, що його обтяжують - вчинення злочину щодо особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах та вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, а тому правильно призначив йому покарання за ч. 2 ст. 121 КК у виді позбавлення волі на строк 7 років, яке є мінімальним у межах санкції вказаної норми.

При цьому, встановлені судом у вироку обставини хоча і пом'якшують покарання, проте не є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та не можуть бути підставою для застосування положень ст. 69 КК.

Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів.

Підстав вважати таке покарання явно несправедливим через його суворість колегія суддів не вбачає. Відсутні такі підстави і в касаційній скарзі захисника.

Переглянувши вирок в апеляційному порядку, апеляційний суд дав належну оцінку доводам апеляційної скарги захисника Кіцули В. І. в частині суворості призначеного ОСОБА_1 покарання та з зазначенням докладних мотивів прийнятого рішення обґрунтовано залишив вирок суду без зміни.

Ухвала апеляційного суду належним чином умотивована та відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Таким чином, оскільки з касаційної скарги захисника та копій судових рішень не вбачається підстав для її задоволення, то згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Враховуючи викладене і керуючись ч. 2 ст. 428 КПК, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника Кіцули В. І. на вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 25 листопада 2019 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 17 лютого 2020 року щодо ОСОБА_1.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

О. Л. Булейко Г. М. Анісімов І. В. Іваненко