15 грудня 2020 року

м. Київ

Провадження № 51-5975 ск 20

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Кравченка С. І.,

суддів: Білик Н. В., Ємця О. П.

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження

вироку Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 16 серпня 2019 року та ухвали Донецького апеляційного суду від 18 грудня 2019 року щодо нього,

встановив:

Засуджений звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій порушує питання про перегляд вказаних судових рішень у касаційному порядку, та з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.

Перевіривши дотримання строків касаційного оскарження, відповідно до вимог ст. 426 КПК України, суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід повернути засудженому.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 426 КПК України касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Правило дотримання тримісячного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб кримінальні провадження розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності.

Це правило надає особі, яка має право на касаційне оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати касаційну скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК України, касаційна скарга повертається якщо вона подана після закінчення строку касаційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд касаційної інстанції за заявою такої особи не знайшов підстав для його поновлення.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, ухвала апеляційного суду постановлена 18 грудня 2019 року. Згідно інформації наданої працівником Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області, копію даної ухвали засуджений отримав 2 січня 2020 року, однак касаційна скарга подана засудженим 2 грудня 2020 року, тобто поза межами строку на касаційне оскарження.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку касаційного оскарження судових рішень, засуджений ОСОБА_1 посилається на те, що він є інвалідом 2 групи, страждає на тяжке захворювання туберкульоз, і тривалий час перебуває на лікуванні в Бахмутській установі виконання покарань, що підтверджується листом установи на адвокатський запит, тому вважає причини пропуску строку на касаційне оскарження поважними.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження судових рішень перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, оскільки в кожній справі національні суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності) (див. : рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року; рішення у справі "Устименко проти України" (Ustimenko v.

Ukraine), заява № 32053/13, п. 47, від 29 жовтня 2015 року).

Частиною 1 ст. 117 КПК України передбачено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише у тому випадку, якщо його пропущено з поважних причин. Отже, в ініційованому учасником кримінального провадження клопотанні про поновлення процесуального строку має бути наведено причини, через які цей строк пропущено.

Виходячи із системного аналізу норм процесуального права, поважними причинами пропущення процесуального строку визнаються такі обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, яка подала заяву про перегляд судового рішення, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

Відповідно до ст. 110 Кримінально-виконавчого кодексу України одержання правової допомоги поширюється на засуджених, що перебувають на лікуванні в стаціонарних закладах охорони здоров'я.

Отже, посилання засудженого ОСОБА_1 на його стан здоров'я за відсутності аргументів, які б свідчили про наявність непереборних обставин, що унеможливлювали подання скарги у строк, не є поважними причинами пропуску строку. Враховуючи те, що з дня проголошення рішення апеляційним судом минув досить тривалий час, і з оскаржуваних судових рішень та доданих документів вбачається, що розгляд справи в обох інстанціях здійснювався за участю захисника, і на даний час ОСОБА_1 користується правничою допомогою, тому він не був позбавлений можливості вчасно оскаржити постановлені судові рішення.

Інших причин пропуску строку, які б касаційний суд міг визнати поважними, у поданому клопотанні не наведено.

Сторона, яка не скористалася правом на оскарження судових рішень в межах визначеного законом строку, має миритися з процесуальними наслідками прийнятого рішення.

З урахуванням зазначеного, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 і поновлення йому процесуального строку касаційного оскарження, тому касаційна скарга підлягає поверненню на підставі п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК України.

Керуючись п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК України, Суд

постановив:

Відмовити засудженому ОСОБА_1 в поновленні строку на касаційне оскарження вироку Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 16 серпня 2019 року та ухвали Донецького апеляційного суду від 18 грудня 2019 року.

Касаційну скаргу повернути особі, яка її подала разом з усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

С. І. Кравченко Н. В. Білик О. П. Ємець