Історія справи

Ухвала ККС ВП від 12.09.2019 року у справі №463/3660/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 463/3660/19

провадження № 51-4202ск19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Ковтуновича М. І.,

суддів Луганського Ю. М., Фоміна С. Б.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 31 липня 2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 02 серпня 2019 року про відмову у відкритті апеляційного провадження,

Суть питання

Як убачається з долучених до касаційної скарги копій судових рішень, слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова ухвалою від 31 липня 2019 року відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_1 на протиправні дії та бездіяльність слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові.

Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою.

Львівський апеляційний суд ухвалою від 02 серпня 2019 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 31 липня 2019 року, оскільки апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись, на його думку, на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 31 липня 2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 02 серпня 2019 року та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду

Згідно зі ст. 310 КПК оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку. Тобто касаційне оскарження ухвал слідчого судді законом не передбачено.

Відповідно до норми п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Таким чином, оскільки оскаржувана ухвала слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 31 липня 2019 року не є предметом перевірки суду касаційної інстанції, то у відкритті касаційного провадження в цій частині має бути відмовлено на зазначеній підставі.

Разом з тим, відповідно до ч. 6 ст. 399 КПК ухвала про повернення апеляційної скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в касаційному порядку.

Пункт 8 ч. 2 ст. 129 Конституції Українивідносить до основних засад судочинства "забезпечення права на апеляційний перегляд справи". Це означає, що Конституція України забезпечує можливість апеляційного перегляду саме справи, що реалізується шляхом оскарження судових рішень, якими завершено розгляд справи (кримінального провадження) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).

Згідно з ч. 3 ст. 392 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених КПК.

Вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування визначений частинами 1 та 2 ст. 309 КПК.

Частиною 3 ст. 307 КПК передбачено, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених Частиною 3 ст. 307 КПК , про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.

Встановлення законодавцем такого обмеження права на апеляційне оскарження рішень слідчих суддів має на меті забезпечення належного здійснення правосуддя через розумне регулювання кількості справ, що надходять до судів апеляційної інстанції та створення умов для ефективного використання обмежених ресурсів судової влади.

Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Як убачається з долучених до касаційної скарги копій судових рішень, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді, якою відмовлено йому у задоволенні скарги на протиправні дії та бездіяльність слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, тобто на судове рішення слідчого судді, апеляційне оскарження якого не передбачено ст. 309 КПК.

Тому суддя апеляційного суду, встановивши, що апеляційну скаргу було подано на судове рішення, яке відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України не підлягає апеляційному оскарженню, згідно з положеннями ч. 4 ст. 399 КПК, правомірно відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1.

З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку, що ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження постановлена відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Таким чином, оскільки із касаційної скарги та наданих до неї судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає, Верховний Суд вважає за необхідне відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК відмовити у відкритті касаційного провадження.

На цих підставах Верховний Суд постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 31 липня 2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 02 серпня 2019 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

М. І. Ковтунович Ю. М. Луганський С. Б. Фомін