Історія справи

Ухвала ККС ВП від 09.02.2020 року у справі №456/3557/17

Ухвала

Іменем України

07 лютого 2020 р.

м. Київ

Справа № 456/3557/17

Провадження № 51-621 ск 20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Іваненка І. В.,

суддів Анісімова Г. М., Булейко О. Л.,

розглянувши касаційну скаргу адвоката Дмитрович Н. В. в інтересах потерпілої ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 01 листопада 2019 року щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Львів, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, одруженого, з вищою освітою, не працює, має на утриманні трьох малолітніх дітей, раніше не судимого.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 липня 2019 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, та призначено ОСОБА_2 покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік і 6 місяців. Відповідно до положень ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробовуванням строком також на 1 рік і 6 місяців, та покладено на нього обов'язки, передбачені статтею 76 КК України. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з засудженого на користь потерпілої 14 000 грн. 00 коп. матеріальної шкоди, 5 000 грн. 00 коп. моральної шкоди та 3 000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

Згідно з вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 липня 2019 року ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що 25 липня 2016 року о 10 год. 00 хв., перебуваючи в приміщенні магазину "Алкоголь Тютюн", що по вул. Колесси, 1/3 в м. Стрий Львівської області, діючи з єдиним умислом, увійшовши в довіру до ОСОБА_1, запропонував останній допомогу у прискоренні в отриманні статусу інваліда в медико-соціальній експертній комісії нею, її чоловіком ОСОБА_3 та її сестрою ОСОБА_4, назвавши плату за свої послуги. ОСОБА_1, будучи переконаною, що ОСОБА_2 має на меті їй допомогти, передала останньому аванс в сумі 1200 грн.

В подальшому ОСОБА_2 продовжив вводити в оману ОСОБА_1 і 27.07.2016 р. близько 12 год., знаходячись в складському приміщенні магазину "Комп'ютерний всесвіт", що розташований на вулиці Майдан Ринок, 9, у м. Стрий, діючи з єдиним умислом, увійшовши в довіру до ОСОБА_1, отримав від ОСОБА_5, який передав йому ще 12800
грн. на прохання ОСОБА_1 Своїми умисними протиправними діями, що виразились у заволодінні чужим майном шляхом обману і зловживанням довірою (шахрайство), ОСОБА_2 заподіяв ОСОБА_1 та її чоловікові ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 14000 грн. 00 коп.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 01 листопада 2019 року скасовано вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 липня 2019 року.

Звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 190 КК України на підставі ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строку давності, а кримінальне провадження закрито.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі адвокат Дмитрович Н. В. в інтересах потерпілої ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення норм кримінального процесуального закону, зокрема ст. 404 КПК України, просить ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційний суд при постановленні ухвали вийшов за межі апеляційного розгляду та, розглядаючи апеляційну скаргу обвинуваченого з проханням скасувати вирок місцевого суду й закрити кримінальне провадження за спливом строку давності, всупереч вимогам ст. 404 КПК України повністю скасував вирок, в тому числі й щодо вирішення цивільного позову, чим порушив право потерпілої, оскільки обвинувачений не просив скасовувати вирок в частині цивільного позову.

Мотиви Суду

Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити з огляду на таке.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

З матеріалів кримінального провадження убачається, що ОСОБА_2 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України. Це правопорушення відноситься до злочинів невеликої тяжкості, за вчинення якого передбачено найбільш суворе покарання у виді обмеження волі на строк до 3 років.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, у зв'язку із закінченням строків давності, якщо у разі вчинення нею злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у виді обмеження або позбавлення волі, минуло три роки.

На момент розгляду зазначеного кримінального провадження апеляційним судом закінчився передбачений законом строк давності притягнення ОСОБА_2

до кримінальної відповідальності за вказаний злочин. Зважаючи на це, обвинувачений ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, у якій містилося клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності, у зв'язку із закінченням строків давності.

Дотримуючись вимог, передбачених статтями 284, 286, 417 КПК України, апеляційний суд розглянув вищезазначене клопотання ОСОБА_2, обґрунтовано звільнив

його від кримінальної відповідальності й закрив кримінальне провадження, у зв'язку

із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України. Правильності застосування вказаної норми кримінального закону адвокат

у касаційній скарзі не оспорює.

Доводи адвоката щодо порушення апеляційним судом порядку розв'язання цивільного позову колегія суддів вбачає необґрунтованими.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 286 КПК, якщо сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

У разі закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, цивільний позов не розглядається, а вимоги потерпілого можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства, оскільки закриття провадження з підстав, зазначених у п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, не звільняє особу від обов'язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду. З урахуванням цього, потерпіла має право вирішити питання про відшкодування шкоди в порядку цивільного судочинства.

Аналогічні висновки щодо такого правозастосування викладені в постановах Верховного Суду від 24 травня 2018 року у справі № 531/2332/14-к та від 15 січня 2019 року у справі № 185/442/16-к.

Колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що оскаржувана ухвала апеляційного суду належним чином умотивована та відповідає вимогам ст. 419 КПКУкраїни.

Щодо описки в резолютивній частині ухвали Львівського апеляційного суду від 01 листопада 2019 року, де суд вирішив, що вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 липня 2019 року щодо ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, потрібно скасувати й звільнити ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України на підставі ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, колегія суддів вбачає, що вона не впливає на суть прийнятого рішення, не погіршує становище учасників судового провадження, а тому може бути виправлена апеляційним судом за власною ініціативою в порядку ст. 379 КПК України.

Таким чином, оскільки з касаційної скарги адвоката та копій судових рішень не убачається підстав для задоволення касаційної скарги, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити.

Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою скаргу адвоката Дмитрович Н. В. в інтересах потерпілої ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 01 листопада 2019 року щодо ОСОБА_2.

Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді

І. В. Іваненко Г. М. Анісімов О. Л. Булейко