Історія справи

Ухвала ККС ВП від 03.10.2019 року у справі №643/5698/17

Ухвала

Іменем України

03 жовтня 2019 року

м. Київ

Провадження № 51-4926 ск 19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Ємця О. П.,

суддів Кравченка С. І., Остапука В. І.,

розглянувши касаційну скаргу прокурора який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу Харківського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року у кримінальному провадженні щодо

ОСОБА_1, громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Харкові, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2,

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Московського районного суду м. Харкова від 01 червня 2018 року ОСОБА_2 засуджено за ч.2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року вказаний вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим в тому, що він у ніч з 13 на 14 березня 2017 року, знаходячись за місцем свого мешкання у АДРЕСА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння після спільного вживання спиртних напоїв з ОСОБА_3, в ході конфлікту на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, завдав останньому тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що місцевий суд, призначаючи ОСОБА_2 покарання, всупереч вимогам ст. 65 КК України, не врахував повною мірою ступеня тяжкості злочину, а також дані про особу засудженого, що потягло за собою невиправдану м'якість призначеного покарання. Апеляційний суд, на думку прокурора, не зважив на допущені порушення, необґрунтовано залишив без задоволення апеляційну скаргу сторони обвинувачення й ухвалив рішення, яке не відповідає положенням ст. 419 КПК України.

Мотиви суду

Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та кримінально-правова оцінка його діянь за ч. 2 ст. 121 КК України у касаційній скарзі не оспорюється.

Що ж стосується доводів прокурора про порушення щодо засудженого загальних засад призначення покарання, то вони, на думку колегії суддів, є безпідставними.

Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, покарання за своїм видом і розміром повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору форми реалізації кримінальної відповідальності. Ці повноваження за своєю правовою природою є дискреційними, оскільки вимагають урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа "Довженко проти України"), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Санкція ч. 2 ст. 121 КК передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.

Як убачається зі змісту вироку, призначивши ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції повною мірою врахував тяжкість вчиненого злочину, характер протиправних дій засудженого, єдину обтяжуючу обставину, а саме скоєння злочину в стані алкогольного сп'яніння, а також дані про особу засудженого, який раніше не судимий, є особою з інвалідністю ІІ групи, має на утриманні непрацездатну матір ОСОБА_4 та дійшов правильного висновку про можливість його виправлення з призначенням покарання у виді позбавлення волі на строк сім років, яке передбачене санкцією ч. 2 ст. 121 КК України.

З огляду на це, призначивши засудженому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 121 КК України, яке слід відбувати реально, суд не порушив вимог статей 65, 66, 67 КК України, оскільки вказане покарання відповідає конкретним обставинам справи, характеру й тяжкості вчиненого, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1, а також попередження вчинення нових злочинів. Підстав вважати таке покарання явно несправедливим через м'якість колегія суддів не вбачає.

Апеляційний суд, переглянувши справу в апеляційному порядку, обґрунтовано залишив вирок місцевого суду без зміни, зазначивши в ухвалі підстави прийняття такого рішення. Стосовно доводів, викладених в апеляції прокурора, аналогічних доводам у його касаційній скарзі, суд апеляційної інстанції навів відповідні мотиви їх необґрунтованості, з якими погоджується й колегія суддів.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Доводів, які б свідчили про явну несправедливість призначеного покарання, у своїй касаційній скарзі прокурор не навів.

Ураховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги прокурора і вважає, що у відкритті провадження за його касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора Харківської місцевої прокуратури № 4 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року щодо ОСОБА_1.

Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді

О. П. Ємець С. І. Кравченко В. І. Остапук