Історія справи

Ухвала ККС ВП від 01.06.2021 року у справі №175/795/21

Ухвала

Іменем України

31 травня 2021 року

м. Київ

Провадження № 51-2658 ск 21

Верховний суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючого - Кравченка С. І.,

суддів: Білик Н. В., Ємця О. П.

розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12021040440000028,

встановив:

Вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2021 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився с. Бородаївка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, зареєстрований по АДРЕСА_1, проживає по АДРЕСА_2, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України на 8 років позбавлення волі.

Ухвалено строк покарання обчислювати з моменту затримання - 12 січня 2021 року.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід, обраний ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, залишено без змін.

Вирішено питання про речові докази у провадженні.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року вирок залишено без зміни.

За вироком суду, ОСОБА_1 11 січня 2021 року, приблизно о 22 год. 00 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходився за місцем свого проживання по АДРЕСА_2, де вживав спиртні напої із знайомим ОСОБА_2, і під час вживання алкоголю між ними виник конфлікт, в ході якого у ОСОБА_1 виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3, та реалізовуючи який, він наніс останньому один удар рукою в обличчя, від якого той упав на підлогу. Після чого, ОСОБА_1 наніс ОСОБА_2, який знаходився на підлозі, рукою та ногою, без взуття, удари у різні частини тіла, в результаті чого ОСОБА_2 були спричинені, відповідно до висновку експертизи, тяжкі тілесні ушкодження, які знаходяться у причинному зв'язку з настанням смерті, яка настала у лікарні 13 січня 2021 року.

Як убачається зі змісту касаційної скарги, засуджений ставить питання про пом'якшення призначеного йому покарання. Вказує, що при призначені покарання не враховані пом'якшуючі обставини. Зазначає, що одразу після затримання він усвідомив скоєне, повністю визнав себе винним, давав правдиві показання у справі, раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався.

Також вказує, що одразу після нанесення ним тілесних ушкоджень викликав швидку допомогу та поліцію, дуже жалкує про вчинене, на його утриманні перебуває дитина, і він є єдиним годувальником у сім'ї.

Перевіривши доводи касаційної скарги та надані до неї копії судових рішень, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для її задоволення.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 121 КК України в касаційній скарзі не оскаржуються.

Що стосується призначеного покарання, то суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Вказані вимоги закону при призначенні покарання ОСОБА_1 дотримані.

Суд урахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, зокрема і те, що він має на утриманні неповнолітню дитину, його відношення до скоєного, думку потерпілої, яка наполягала на суворому покаранні.

Крім того, обґрунтовано визнано судом і взято до уваги обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, та обставину, яка його обтяжує - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

З урахуванням всіх обставин справи, даних про особу винного, в тому числі й тих, на які посилається засуджений у скарзі, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість його виправлення та перевиховання лише в умовах ізоляції від суспільства, призначив ОСОБА_1 покарання в межах санкцій ч. 2 ст. 121 КК України. У вироку наведено переконливі підстави такого рішення, та правильно зазначено, що покарання відповідатиме його меті, гуманності, справедливості, і перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Рішення про призначення ОСОБА_1 покарання належним чином умотивовано, воно є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових правопорушень. З таким рішенням погоджується і суд касаційної інстанції.

Доводи, які аналогічні доводам касаційної скарги засудженого, належно перевірені і апеляційною інстанцією, на них надано обґрунтовані відповіді, ухвала суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та вважає, що у відкритті провадження на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України слід відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року щодо нього.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

С. І. Кравченко Н. В. Білик О. П. Ємець