УХВАЛА

18 травня 2021 року

м. Київ

Справа № 922/538/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

представники учасників справи:

позивача - Гребеник І. А.,

відповідача - не з'явилися,

третьої особи - не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 (судді:

Гетьман Р. А. - головуючий, Склярук О. І., Терещенко О. І.) у справі

за позовом заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області

до Головного управління Держгеокадастру в Харківській області, фізичної особи ОСОБА_1, Фермерського господарства "Ранг"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Фермерське господарство "Приоскільне"

про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки, скасування державної реєстрації права оренди та суборенди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку державі,

ВСТАНОВИВ:

1. У лютому 2019 року заступник керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру в Харківській області), фізичної особи ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) та Фермерського господарства "Ранг" (далі - ФГ "Ранг") про:

- визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру в Харківській області від 26.09.2014 № 2311-СГ "Про передачу в оренду земельної ділянки";

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства площею 21,9332 га, розташованої за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради Куп'янського району Харківської області, укладеного 21.11.2014 між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 і скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки;

- визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 21,9332 га, розташованої за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради Куп'янського району Харківської області, укладеного 06.01.2017 між ОСОБА_1 та ФГ "Ранг";

- зобов'язання ОСОБА_1 та ФГ "Ранг" повернути земельну ділянку загальною площею 21,9332 га, розташовану за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради Куп'янського району Харківської області, кадастровий номер 6323783000:02:000:0305 вартістю 476 621,65 грн державі в особі ГУ Держгеокадастру в Харківській області.

2. Позовні вимоги з посиланням, зокрема на положення статей 116, 122, 123, 124, 134, 155, 210 Земельного кодексу України та норми Закону України "Про фермерське господарство", статті 21, 203, 215, 216, 1212, 1213 Цивільного кодексу України обґрунтовані порушенням норм законодавства при передачі земельної ділянки в оренду ОСОБА_1, а також порушення законодавства під час передачі земельної ділянки в суборенду ФГ "Ранг" ОСОБА_1 як фізичною особою, у той час як відповідно до статті 14 Закону України "Про фермерське господарство" лише фермерське господарство, як юридична особа, може передавати земельні ділянки в суборенду.

Факт відсутності наміру у ОСОБА_1 використовувати земельну ділянку для ведення фермерського господарства підтверджується інформацією ГУ ДФС у Харківській області, згідно з якою ОСОБА_1 декларації з земельного податку за 2014-2017 роки до Салтівської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області не подавав, а отже до використання земельної ділянки за призначенням не приступав.

Прокурор наголошував, що дії ОСОБА_1 були спрямовані на отримання для ФГ "Ранг" в користування земельної ділянки за спрощеною процедурою, а саме без проведення земельних торгів (аукціону), що передбачено статтями 124, 134 Земельного кодексу України. Отже, ГУ Держгеокадастру в Харківській області всупереч вимогам статей 122, 123, 124, 134, 150, 186, 1861 Земельного кодексу України, статей 7, 8, 14 Закону України "Про фермерське господарство" прийнято наказ від 26.09.2014 № 2309-СГ, яким без розгляду належним чином розробленої, погодженої та затвердженої землевпорядної документації, незаконно передано ОСОБА_1 у користування, а в подальшому ФГ "Ранг" у суборенду земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення площею 21,9332 га.

Оскільки оспорювані правочини - договори оренди та суборенди земельної ділянки укладені на підставі наказу ГУ Держгеокадастру в Харківській області, який підлягає визнанню недійсним, то і зазначені угоди маються бути визнані недійсними.

Прокурор на підставі статті 1311 Конституції України, статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" зазначив, що у цьому випадку порушення інтересів держави полягає в недотриманні ГУ Держгеокадастру в Харківській області вимог законодавства, що призвело до незаконної передачі у користування відповідачів без проведення обов'язкових земельних торгів (аукціону) земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, чим підривається авторитет держави в особі органів виконавчої влади, які уповноважені на виконання функцій держави та реалізації державної політики на конкретній території.

3. ГУ Держгеокадастру в Харківській області у відзиві на позовну заяву заперечив проти її задоволення, вказуючи на недоведеність прокурором підстав для представництва інтересів держав в цьому випадку, оскільки висновок прокурора про відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції державного нагляду (контролю) щодо дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності не відповідає дійсності. Так, за змістом статті 6 Закону України "Про Державний контроль за використанням та охороною земель" контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Отже, органами, які уповноважені перевіряти законність та обґрунтованість дій Головного управління як територіального органу є відповідний Держгеокадастр та Міністерство аграрної політики та продовольства України.

Разом з цим, у матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо виконання прокурором вимог частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" стосовно направлення повідомлення відповідним контролюючим органам щодо необхідності звернення до суду в інтересах держави з метою скасування спірного наказу ГУ Держгеокадастру в Харківській області.

ГУ Держгеокадастру в Харківській області акцентувало увагу на пропуску прокурором позовної давності, зазначивши, що у позовній заяві прокурор зазначає, що про порушення вимог земельного законодавства прокуратурі стало відомо лише
26.10.2017. Проте обґрунтовувань такого твердження прокурором не наведено, доказів неможливості звернення в установлений законодавством строку прокурором не надано, поважність причин пропуску позовної давності не зазначено.

Відповідач зазначив, що прокурор не довів у позовній заяві факту порушення, невизнання або оспорювання відповідачами законних інтересів держави та не довів нікчемність правочинів, як й не довів порушення відповідачами норм законодавства під час прийняття ГУ Держгеокадастру в Харківській області оскаржуваного наказу та укладення оспорюваних договорів. Доводи прокурора стосовно того, що ГУ Держгеокадастру в Харківській області повинно було пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника (ОСОБА_1) та наявності у нього бажання створити фермерське господарство, наявності можливостей (матеріально-технічна база) вести таке господарство, не находить свого підтвердження нормами права, оскільки жодним правовим актом не унормовано здійснення такої перевірки та порядок її проведення.

Прокурор не навів жодної підстави, передбаченої чинним законодавством, для визнання недійсними оспорюваних договорів оренди та суборенди земельної ділянки, вказуючи лише на незаконність наказу ГУ Держгеокадастру в Харківській області.

ГУ Держгеокадастру в Харківській області вважає безпідставним посилання прокурора, як на підтвердження відсутності у ОСОБА_1 наміру використовувати земельну ділянку, на лист заступника начальника ГУ ДФС у Харківській області від
08.12.2017 № 142/2/9/20-40-13-05-15, оскільки у цьому листі повідомлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 декларації з земельного податку за 2014-2017 роки до Салтівської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області не подавав, а ФГ "Приоскільне" (створене ОСОБА_1) знаходилося на спрощеній системі оподаткування та було платником єдиного податку ІІІ групи, у зв'язку з чим звільнялося від сплати податку на майно (у тому числі земельного податку). Отже, ані ОСОБА_1, ані ФГ "Приоскільне" як платники єдиного податку відповідно до статті 297 Податкового кодексу України на повинні були подавати декларації з земельного податку.

Крім того, ГУ Держгеокадастру в Харківській області подало до суду клопотання про залишення позову прокурора без, зазначаючи, що прокурор не вказав уповноважений здійснювати функції держави у цьому випадку орган - Держгеокадастр, який самостійно має право звертатися до суду з метою здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави, а також прокурор не дотримався процедури, передбаченої статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

4. ФГ "Ранг" у відзиві на позовну заяву також просить залишити її без задоволення з підстав недоведеності та необґрунтованості прокурором його вимог, а у разі визнання обґрунтованими позовні вимоги прокурора, відповідач просив застосувати наслідки пропуску строків, визначені частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України.

Відповідач також зазначив про надуманість позовних вимог прокурора, акцентуючи увагу на тому, що ОСОБА_1 було виконано всі вимоги законодавства та органу державної виконавчої влади - ГУ Держгеокадастру в Харківській області щодо надання всіх необхідних документів для оформлення у користування земельної ділянки. Відповідну заяву та документи, додані до неї орган державної виконавчої влади визнав достатніми для оформлення користування землею, у зв'язку з чим прийняв відповідний наказ згідно з вимогами чинного законодавства. Передачі земельної ділянки в суборенду передувало волевиявлення уповноваженого органу державної влади, а також дотримання процедури передачі земельної ділянки в суборенду.

5. Згідно з ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.08.2020 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Фермерське господарство "Приоскільне".

6. Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.10.2020 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Суд першої інстанції аргументуючи рішення дійшов висновку, що враховуючи те, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області є відповідачем у справі, а одна й та сама особа (орган) не може бути одночасно позивачем і відповідачем за цим же позовом, оскільки це суперечить нормам цивільного законодавства, у спірних правовідносинах відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції, отже, суд дійшов висновку, що прокурор обґрунтував належним чином підстави звернення до суду для представництва інтересів держави у цій справі.

Водночас суд установив, що виникненню права оренди у ОСОБА_1, виходячи з національної системи регулювання підстав та порядку набуття такого права, слугувала та передувала активна участь в такому процесі ГУ Держгеокадастру у Харківській області, у зв'язку з цим, враховуючи, що право оренди набуте ОСОБА_1 законним шляхом, в порядку встановленому законом, що підтверджується та визнається самим прокурором, на переконання суду, відповідальність за порушення процедур розгляду заяви та перевірки її відповідності вимогам статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" не може покладатися на особу, яка розраховувала на їх належність та легітимність. Суд дійшов висновку, що в цьому випадку визнання наказу № 2311-СГ та договору оренди земельної ділянки від
21.11.2014 недійсним призведе до непропорційного втручання в право ОСОБА_1 та ФГ "Ранг" на мирне володіння майном, у зв'язку з чим суд, враховуючи, що порушення інтересів держави прокурором обґрунтовано обставинами порушення органами державної влади порядку розгляду заяв про надання земельної ділянки в оренду, передбаченого статтею Закону України "Про фермерське господарство", дійшов висновку, що прокурором не доведено в чому підлягає порушення інтересів держави за захистом яких він звернувся до суду.

Суд визнав безпідставними та недоведеними твердження прокурора про те, що дії ОСОБА_1 були спрямовані для отримання ФГ "Ранг" в користування земельної ділянки за спрощеною процедурою, а саме без проведення земельних торгів (аукціону), а сам ОСОБА_1 не мав жодних намірів на використання земель за призначенням.

Щодо вимог прокурора про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки, суд визнав їх безпідставними та установив, що передачі земельної ділянки площею в суборенду передувало волевиявлення уповноваженого на розпорядження земельною ділянкою органу державної влади, а також дотримання процедури передачі земельної ділянки в суборенду орендарем визначену умовами договору.

7. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 рішення Господарського суду Харківської області від 26.10.2020 скасовано, позовну заяву прокурора залишено без розгляду.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи позовну заяву прокурора без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду, визнав помилковим висновок суду першої інстанції стосовно наявності підстав для звернення прокурора із позовом до суду у цій справі.

Суд апеляційної інстанції з посиланням на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 344/13170/17, згідно з якою рішення відповідного органу із земельних питань, на підставі якого укладено договір оренди землі, тобто виникли суб'єктивні права та обов'язки, які були реалізовані, не може бути самостійно скасоване таким органом, зазначив, що вимога про визнання незаконним та скасування наказу, заявлена прокурором у цій справі, не є обов'язковою для реалізації права на захист.

За вказаних обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у спірних правовідносинах ГУ Держгеокадастру у Харківській області не позбавлене права звернутися до суду з відповідним позовом про визнання недійсними спірних договорів оренди та суборенди земель, незважаючи на наявність вищевказаного наказу цього органу про передачу в оренду земельної ділянки, та навести підстави, за яких вважало би видачу такого наказу незаконним, а суд під час розгляду такого позову не позбавлений права надати правову оцінку такому наказу, який фактично є письмовою формою волевиявлення особи, яка діє від імені власника землі у спірних правовідносинах. При цьому така вимога, як визнання рішення незаконним, не є обов'язковою у спорі, що виник із земельних правовідносин.

Виходячи з положень статті 215 Цивільного кодексу України та статей 4, 43 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції зазначив, що ГУ Держгеокадастру у Харківській області, яке прокурор визначив відповідачем у цій справі, не позбавлене права звернутися до суду з відповідним позовом і до повноважень прокурора не віднесено позбавлення його такого права.

8. Не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від
09.02.2021, заступник керівника Харківської обласної прокуратури у касаційній скарзі просить її скасувати та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 23.05.2018 у справі № 389/29/17-ц, від 05.02.2019 у справі № 910/7813/18, від 11.02.2019 у справі № 183/4638/16, від 07.09.2020 у справі № 917/468/19, від 12.01.2021 у справі № 922/526/19 щодо застосування статті 1311 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 188 Земельного кодексу України, статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", пунктів 1,7 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
14.01.2015 № 15, статей 45, 53 Господарського процесуального кодексу України.

Прокурор зазначає, що застосовуючи положення пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції вказав на наявність у ГУ Держгеокадастру у Харківській області повноважень щодо звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди землі, стороною якого він є. У зв'язку із неподанням прокурором доказів повідомлення в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" ГУ Держгеокадастру у Харківській області про звернення до суду з цим позовом, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прокурором не доведено підстав для представництва інтересів держави.

Проте, посилаючись на статтю 152 Земельного кодексу України, статті 5, 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", Положення про Державну, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, затверджене наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308, прокурор наголосив, що оскільки пред'явлений позов не пов'язаний з відшкодуванням втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також поверненням самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився, враховуючи, що чинним законодавством визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю та використанням та охороною земель, однак, у вказаного державного органу відсутні повноваження щодо звернення до суду з цього питання, що унеможливлює здійснення ним захисту інтересів держави у цій сфері в такий спосіб, прокурор пред'явив позов в інтересах держави як позивач, який володіє спеціальною процесуальною правоздатністю.

На обмеженість повноважень Держгеокадастру щодо звернення до суду з відповідним позовом в межах виконання функції державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства також звернув увагу Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі №910/7813/18.

На неможливість одночасного набуття органом виконавчої влади одночасно статусу і позивача, і відповідача наголосив Верховний Суд у постановах від 23.05.2018 у справі № 389/29/17-ц, від 11.02.2019 у справі № 183/4638/16, від 07.09.2020 у справі № 917/468/19.

Суд апеляційної інстанції. на переконання прокурора, в порушення статті 11, частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин помилково не врахував висновків щодо застосування частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від
15.01.2020 у справі № 698/119/18, яка є аналогічною справі, яка розглядається, зокрема за змістовним і суб'єктним складом правовідносин.

Крім того, підставами для касаційного оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 заступник керівника Харківської обласної прокуратури також визначив пункт 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вважаючи помилковим врахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від
26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Прокурор вважає що у справі, яка розглядається та у справі № 912/2385/18 склад спірних правовідносин є відмінним, хоча в обох випадках позов було ініційовано прокурором. Так, у справі № 912/2385/18 наявний суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, - відновлення законності у спосіб визнання недійсним частини договору та стягнення на користь бюджету надмірно сплачених коштів - Устинівська районна державна адміністрація та Східний офіс Держаудитслужби. У зв'язку з цим, належним до виконання прокурором є його обов'язок відповідно до абзацу 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" направити попередньо, до звернення до суду, повідомлення про це такому суб'єктові.

Натомість у справі, яка розглядається, такий суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, відсутній, і прокурором наведено підставу для представництва інтересів держави, а тому для прокурора не може виникнути обов'язку направляти до звернення до суду з позовом повідомлення особі, які пред'явлено позовну вимогу, тобто відповідачу.

Однак у судовому засіданні прокурор зазначив про оскарження постанови суду апеляційної інстанції лише з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначивши про помилковість зазначення у касаційній скарзі підстави оскарження, передбаченої пунктом 2 зазначеної норми.

9. У відзивах на касаційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ФГ "Ранг" просили відмовити у її задоволенні, акцентуючи увагу на правомірності висновків суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для представництва інтересів держави в цьому випадку та необґрунтованості доводів скаржника.

10. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами для касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання про застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України у ній зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був урахований судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

11. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, а також матеріали справи, Верховний Суд відхиляє ці доводи, а обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у наведеному випадку не підтвердилися з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій установили такі обставини:

- 11.09.2014 ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держземагентства у Харківській області з заявою про надання в оренду земельної ділянки (кадастровий номер 6323783000:04:000:0305) для ведення фермерського господарства площею 21,9332 га, що розташована за межами населеного пункту на території Кіндрашівської сільської ради Куп'янського району Харківської області. До заяви додано копію витягу з Державного реєстру прав, копія паспорту та ідентифікаційного коду, копія документу про наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства та інформацію про нормативну грошову оцінку;

- згідно з наказом ГУ Держземагентства у Харківській області від 26.09.2014 № 2311-СГ "Про надання в оренду земельної ділянки" ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення площею 26,5348 га кадастровий номер 6323783000:04:000:0305, яка розташована за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради Куп'янського району Харківської області, для ведення фермерського господарства, строком на 49 років;

- 21.11.2014 між ГУ Держземагентства в Харківській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності кадастровий номер 6323783000:04:000:0305 загальною площею 21,9332 га сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (ріллі), яка розташована за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради Куп'янського району Харківської області та складений акт погодження меж земельної ділянки та акт приймання-передачі земельної ділянки згідно з договором оренди землі;

- договір оренди землі від 21.11.2014 площа земельної ділянки 21,9332 га, зареєстрований 19.05.2015, відповідно до діючого законодавства, про що свідчать відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- 16.05.2016 між ГУ Держземагентства в Харківській області та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 21.11.2014 № б/н, право оренди за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 19.05.2015, відповідно до якої визначено розмір орендної плати в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок;

- 07.12.2016 ОСОБА_1 звернувся з заявою до ГУ Держгеокадастру у Харківській області про надання згоди на передачу в суборенду земельних ділянок для ведення фермерського господарства загальною; '

- наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 13.12.2016 № 14385-СГ ОСОБА_1 надано згоду на передачу в суборенду земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 21,9332 га кадастровий номер 6323783000:04:000:0305, яка розташована за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради Куп'янського району Харківської області;

- 06.01.2017 між ОСОБА_1 та ФГ "Ранг" був укладений договір суборенди землі, згідно якого в суборенду була передана земельна ділянка загальною площею 21,9332 га, в тому числі: рілля 21,9332га з кадастровим номером 6323783000:04:000:0305, яка знаходиться за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради Куп'янського району Харківської області, додатками до якого є розрахунок розміру орендної плати та акт прийому-передачі ділянки в суборенду.

12. Предметом позову у справі, яка розглядається є вимога прокурора до ГУ Держгеокадастру в Харківській області, ОСОБА_1 та ФГ "Ранг" про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру в Харківській області від
26.09.2014 № 2311-СГ "Про передачу в оренду земельної ділянки"; визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 21.11.2014 між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 і скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки; визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки, укладеного 06.01.2017 між ОСОБА_1 та ФГ "Ранг"; зобов'язання ОСОБА_1 та ФГ "Ранг" повернути земельну ділянку загальною державі в особі ГУ Держгеокадастру в Харківській області.

13. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким є Закон України "Про прокуратуру".

За змістом абзаців 1,2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Системне тлумачення положень частин 3, 4, 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Водночас тлумачення пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

14. Закон України "Про центральні органи виконавчої влади" визначає організацію, повноваження та порядок діяльності центральних органів виконавчої влади України, у статті 1 якого передбачено, що систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України (далі - міністерства) та інші центральні органи виконавчої влади. Система центральних органів виконавчої влади є складовою системи органів виконавчої влади, вищим органом якої є Кабінет Міністрів України. Міністерства забезпечують формування та реалізують державну політику в одній чи декількох сферах, інші центральні органи виконавчої влади виконують окремі функції з реалізації державної політики. Повноваження міністерств, інших центральних органів виконавчої влади поширюються на всю територію держави.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України (Закон України "Про центральні органи виконавчої влади").

Згідно зі статтею 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначає правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Об'єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України (Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель").

За змістом частиною 1 статті 5 Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Положення), згідно з пунктом 1 якого Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

За змістом підпункту 251 пункту 4 Положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль), зокрема, за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: веденням державного обліку і реєстрацією земель, достовірністю інформації про наявність та використання земель; виконанням умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту під час проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов'язаних із порушенням ґрунтового покриву, своєчасним проведенням рекультивації порушених земель в обсягах, передбачених відповідним робочим проектом землеустрою; дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю. Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань вносить у встановленому порядку до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотання, зокрема щодо приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель; припинення права користування земельною ділянкою відповідно до закону (підпункт 25 5 зазначеної норми).

Згідно з положеннями чинного законодавства органи Держгеокадастру можуть виконувати, зокрема, дві абсолютно різних функції, а саме: 1) функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності; 2) функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності (пункт 50 постанови Верховного Суду від
05.02.2019 у справі № 910/7813/18).

Відповідно до пункту 7 вказаного Положення Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333, ГУ Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру і їй підпорядковане.

Відповідно до пункту 3 цього положення завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

15. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, на яку посилався як суд апеляційної інстанції, наведено такі правові висновки:

"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів щодо порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

При цьому, суд апеляційної інстанції з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 916/1979/13 зазначив, що вимога про визнання рішення незаконним у спорі, що виник із земельних правовідносин, може розглядатись як спосіб захисту порушеного цивільного права згідно із статтею16 Цивільного кодексу України, якщо фактично підставою пред'явлення позовної вимоги є оспорювання прав особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

У постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 344/13170/17, на яку посилався суд апеляційної інстанції, зазначено, що рішення відповідного органу із земельних питань, на підставі якого укладено договір оренди землі, тобто виникли суб'єктивні права та обов'язки, які були реалізовані, не може бути самостійно скасоване таким органом.

Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносинах висловив Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 17.03.2015 (справа № 21-38а15), а також в постановах від 18.11.2014 року (справа № 21-438а14) та 04.06.2016 (справа № 21-64а13).

Суд апеляційної інстанції з урахуванням зазначених правових позицій Верховного Суду дійшов висновку, що вимога про визнання незаконним та скасування наказу, заявлена у цій справі, не є обов'язковою для реалізації права на захист.

Разом з цим, за змістом пункту 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Відповідно до статті 215 зазначеного Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені пункту 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених пункту 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Велика Палата Верховного Суду у пункті 38 постанови від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 зауважила, що: "прокурор у цій справі оскаржив рішення Коблівської сільської ради, саме тому визначивши останню відповідачем. Він мав підстави звернутися до суду як позивач, вважаючи, що відсутній орган, який може захистити інтереси держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 40)). Проте за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. 5 такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абзац 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру"; див. також висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (пункти 77-83))".

16. Суд апеляційної інстанції, здійснюючи судовий розгляд справи № 922/538/19 установив, що у спірних правовідносинах ГУ Держгеокадастру у Харківській області не позбавлене права звернутися до суду з відповідним позовом про визнання недійсними спірних договорів оренди та суборенди земель, незважаючи на наявність спірного наказу цього органу про передачу в оренду земельної ділянки, та навести підстави, за яких вважало би видачу такого наказу незаконним, а суд під час розгляду такого позову не позбавлений права надати правову оцінку такому наказу, який є, фактично, письмовою формою волевиявлення особи, яка діє від імені власника землі у спірних правовідносинах. При цьому така вимога, як визнання рішення незаконним, не є обов'язковою у спорі, що виник із земельних правовідносин.

При цьому, суд апеляційної інстанції установив, що на виконання частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор був зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідний орган Держгеокадастру, який мав розглянути таке звернення та вжити заходів щодо захисту інтересів держави. Лише невжиття таких заходів у розумний строк з боку уповноваженого органу або немотивована відмова вжити такі заходи є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності, і дають підстави прокурору для звернення з позовом до суду в інтересах держави.

17. Прокурор, звертаючись з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду 09.02.2021, як на підставу касаційного оскарження, посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та ухвалення оскаржуваного судового рішення без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 23.05.2018 у справі № 389/29/17-ц, від 05.02.2019 у справі № 910/7813/18, від 11.02.2019 у справі № 183/4638/16, від 07.09.2020 у справі № 917/468/19, від 12.01.2021 у справі № 922/526/19 щодо застосування статті 1311 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 188 Земельного кодексу України, статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", пунктів 1,7 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
14.01.2015 № 15, статей 45, 53 Господарського процесуального кодексу України.

18. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і в справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, в яких схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від
23.06.2020 у справі № 696/1693/15- ц (провадження № 14-737цс19).

19. Колегія суддів з приводу наведених заявником касаційної скарги підстав для касаційного оскарження судових рішень у справі вважає за необхідне зазначити таке:

- у справі № 910/7813/18 (постанова Верховного Суду від 05.02.2019) зазначено, що спірна земельна ділянка не є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення та не належить до агропромислового комплексу, тому Держгеокадастр у цьому разі не наділений повноваженнями розпорядника з усіма повноваженнями власника на захист права власності, а настатті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" функції державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства не наділяють Держгекадастр правом звернення до суду з позовними вимогами, заявленими у цій справі (пункт 52 постанови).

У той же час, у справі, яка переглядається, предметом спірного наказу та оспорюваних договорів оренди та суборенди є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, розташована за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради Куп'янського району Харківської області;

- у справі № 587/430/16-ц (постанова Великої Палати від 26.06.201) конкретизовано висновок Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 стосовно необхідності підтвердження прокурором відсутності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив таку відсутність, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами 3 і 4 частини 4 статті 23 Закону застосовується до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту;

- у справі № 698/119/18 (постанова від 15.01.2020) Верховний Суд, ураховуючи обставини справи, зазначив, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави та обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначивши ГУ Держгеокадастру у Черкаській області одним зі співвідповідачів у справі та заявив вимогу про визнання незаконним і скасування наказу цього органу, у зв'язку з чим суд визнав помилковим висновок суду першої інстанції, який не спростував суд апеляційної інстанції, про неможливість захисту прокурором інтересів держави за вимогами, які заявив прокурор;

- у справі № 389/29/17 (постанова від 23.05.2018) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду ураховуючи встановлені судами обставини справи дійшов висновку, що в сукупності такі обставини свідчать про правильність висновків суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_2 в порушення статті 134 Земельного кодексу України та статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" скористалася правом на отримання спірних земельних ділянок у пільговому порядку, поза передбаченою законом процедурою - без проведення земельних торгів, а відтак наказ ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, яким надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки та наказ ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, яким затверджено такий проект, прийняті ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області з порушенням порядку, передбаченого статтею 134 Земельного кодексу України (у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин - 2014 рік). Касаційний суд зазначив, що оскільки уповноважений у спірних правовідносинах орган - ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області є відповідачем у справі, який неналежно здійснював свої повноваження, а тому прокурор мав право звертатися з позовом до суду в інтересах держави, та відповідно до частини 2 статті 45 Цивільного процесуального кодексу України 2004 року набув статусу позивача;

- у справі № 1836/4638/16 (постанова від 11.02.2019) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Новомосковська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, Новомосковська районна державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, визнання права засновника та права користування в порядку спадкування за законом, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду визнав обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про відмову у позові в частині визнання за ОСОБА_3 в порядку спадкування права постійного користування земельною ділянкою у зв'язку із тим, що спірна земельна ділянка померлому чоловіку позивача належала на підставі державного акту на право постійного користування землею без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі.

При цьому, у зазначеній справі суд касаційної інстанції відхилив доводи касаційної скарги про те, що прокурор не обґрунтував підстав для представництва інтересів держави згідно вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру", зазначивши, що в апеляційній скарзі прокурор обґрунтував виключну підставу для представництва інтересів держави (Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровської області як орган, до повноважень якого віднесено розпорядження землями, що перебувають в державній власності, мало бути відповідачем у справі; суб'єкт владних повноважень не здійснив апеляційного оскарження заочного рішення; інтереси держави порушуються визнанням в судовому порядку права постійного користування у порядку спадкування за законом, оскільки порушується встановлений порядок набуття прав на землю та майнові інтереси держави), додав до апеляційної скарги повідомлення управління Держгеокадастру у Дніпропетровської області про наявність підстави для представництва, а суд при відкритті апеляційного провадження перевірив її наявність;

- у справі № 917/468/19 (постанова від 07.09.2020) Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, з посиланням на пункт 7 Положення та Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333, зазначив, що у цій справі звертаючись з позовом у даній справі, зокрема, до Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області та визначаючи в якості органу, що уповноважений на здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах саме Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру прокурор фактично створив парадоксальну ситуацію за якої позивачем та одним із відповідачів у справі є одна і так ж особа - Держгеокадастр. Суд вказав, що Господарський процесуальний кодекс України не передбачає можливості поєднання сторін судового процесу в одній особі, не передбачає Господарський процесуальний кодекс України і поняття "неналежний позивач", не визначає й механізму заміни останнього, позаяк положення Кодексу спрямовані на вирішення спору, якого не може бути із "самим собою". Таким чином, у випадку встановлення судом процесуального випадку за якого позивачем і відповідачем у справі є фактично одна і та ж сама особа, розгляд заявленого позову у цій частині є неможливим за відсутністю спору, як такого;

Зазначене свідчить, що судові рішення у справах на які посилається заявник касаційної скарги, як на підставу для касаційного оскарження, та у справі, що розглядається, ухвалені виходячи із конкретних обставин справи, встановлених судами на підставі оцінки всіх доказів у справі щодо наявності/відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави.

Щодо посилань заявника касаційної скарги на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 922/526/19, в якій суд зазначив, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив ГУ Держгеокадастру у Харківській області одним із співвідповідачів у справі та заявив вимогу про визнання незаконним і скасування його оскарженого наказу, у зв'язку з чим визнано помилковим висновок суду першої інстанції, який не спростував суд апеляційної інстанції, про неможливість захисту прокурором інтересів держави за вимогами, які заявив прокурор колегія суддів зазначає таке.

Як вже зазначалося, суд апеляційної інстанції, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 916/1979/13, зазначив, що вимога про визнання рішення незаконним у спорі, що виник із земельних правовідносин, може розглядатись як спосіб захисту порушеного цивільного права згідно із статтею16 Цивільного кодексу України, якщо фактично підставою пред'явлення позовної вимоги є оспорювання прав особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень. Рішення відповідного органу із земельних питань, на підставі якого укладено договір оренди землі, тобто виникли суб'єктивні права та обов'язки, які були реалізовані, не може бути самостійно скасоване таким органом (постанова Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 344/13170/17).

Суд апеляційної інстанції з урахуванням зазначених правових позицій Верховного Суду дійшов висновку, що вимога про визнання незаконним та скасування наказу, заявлена у цій справі, не є обов'язковою для реалізації права на захист.

За змістом статті 215 Цивільного кодексу України вимогу про недійсність правочину може заявити одна із сторін або інша заінтересована особа.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абзац третій частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру"; див. також висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (пункти 77-83))".

Крім того, постановою Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 922/534/19 залишено без задоволення касаційну скаргу прокурора, а судові рішення про залишення позову прокурора без розгляду - без змін, з посиланням на те, що виходячи з положень статті 1311 Конституції України, статей 4, 43 Господарського процесуального кодексу України, статей 16, 215 Цивільного кодексу України, ГУ Держгеокадастру у Харківській області, яке прокурор визначив як відповідача у даній справі, не позбавлене права звернутися у суді з відповідним позовом і до повноважень прокурора не віднесено позбавлення його такого права.

20. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики з вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава для касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 у справі № 922/538/19.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від
09.02.2021 у справі № 922/538/19, відкрите на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак