Історія справи

Ухвала КГС ВП від 29.08.2019 року у справі №918/206/19

УХВАЛА

29 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 918/206/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О. А. - головуючий, Вронська Г. О., Губенко Н. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2019

(головуючий суддя Грязнов В. В., судді Розізнана І. В., Мельник О. В. )

на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 16.04.2019

про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову

та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 16.04.2019

про повернення позовної заяви

(суддя Романюк Ю. Г. )

у справі №918/206/19

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ют-Агро Зерно"

про стягнення вартості частки майна та частки прибутку в розмірі 2 720 000 грн,

ВСТАНОВИВ:

12.08.2019 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) звернувся з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2019 на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 16.04.2019 про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 16.04.2019 про повернення позовної заяви у справі №918/206/19.

Перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1, Суд дійшов висновку, що в частині оскарження постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2019 та ухвали Господарського суду Рівненської області від 16.04.2019 про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвалу про забезпечення позову або відмову в забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Разом з цим за приписами п. 2 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в п. 2 ч. 1 ст. 287 ГПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Таким чином до переліку ухвал, що можуть бути оскаржені у касаційному порядку належать ухвали про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову (п. 3 ч. 1 ст. 255 ГПК України); ухвали місцевого господарського суду про скасування забезпечення позову або про відмову в забезпеченні позову, відмову в скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову (п. 4 ч. 1 ст. 255 ГПК України) - касаційному оскарженню не підлягають.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 2 ГПК України одним із принципів господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

Аналогічні положення закріплено і в ч. 1 ст. 17 ГПК України, за якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Таким чином, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб.

За таких обставин положення ч. 8 ст. 140 ГПК України гарантують особі право саме на апеляційне оскарження ухвал суду першої інстанції про відмову в забезпеченні позову, тоді як приписи ст. 287 ГПК України виключають можливість оскарження таких ухвал до касаційного суду.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України суд касаційної інстанції має відмовляти у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Крім того, перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1, Суд дійшов висновку, що в частині оскарження постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2019 та ухвали Господарського суду Рівненської області від 16.04.2019 про повернення позовної заяви слід відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

26.03.2019 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ют-Агро Зерно" (далі - ТОВ "Ют-Агро Зерно") вартості частки майна та частки прибутку в розмірі 2 720 000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 17.11.2016 ОСОБА_1 було подано заяву загальним зборам учасників ТОВ "Ют-Агро Зерно" про вихід з цього товариства та виплату належної йому частки в майні вказаного товариства. Однак, ТОВ "Ют-Агро Зерно" на адресу ОСОБА_1 було надіслано лист від 20.04.2018, в якому повідомлено, що ТОВ "Ют-Агро Зерно" не має права провести виплати, оскільки ухвалою Рівненського міського суду від 23.01.2017 накладено арешт на майнові та корпоративні права ОСОБА_1, тобто і на частку в ТОВ "Ют-Агро Зерно".

Звертаючись з позовною заявою, ОСОБА_1 просив зменшити розмір судового збору до одного прожиткового мінімуму, мотивуючи це тим, що він є пенсіонером та отримує пенсію в розмірі, меншому за мінімальну заробітну плату. Загальний розмір пенсії за 2018 рік становить 42 546 грн. 17 коп., 5% від пенсії становить 2 127 грн. 31 коп. Розмір судового збору перевищує розмір 5% від річного доходу ОСОБА_1.

Суд першої інстанції ухвалою від 01.04.2019 відмовив ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про зменшення сплати судового збору до одного прожиткового мінімуму, позовну заяву залишив без руху, запропонувавши ОСОБА_1 в 10-денний строк з дня отримання даної ухвали подати господарському суду через відділ канцелярії та документального забезпечення докази сплати судового збору у сумі 40 800 грн з урахуванням ціни позову.

11.04.2019 від ОСОБА_1 надійшла заява про зменшення розміру судового збору до двох прожиткових мінімумів, яка мотивована тим, що ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію в розмірі, меншому за мінімальну заробітну плату. Загальний розмір пенсії за 2018 рік становить 42 546,17 грн., 5% від пенсії становить 2
127,31 грн. Розмір судового збору перевищує розмір 5% від річного доходу ОСОБА_1. Крім того, на все його рухоме та нерухоме майно накладено арешти в межах кримінального провадження.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 16.04.2019, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від
29.07.2019, відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про зменшення сплати судового збору до двох прожиткових мінімумів при подачі позовної заяви, а позовну заяву повернуто ОСОБА_1 відповідно до ч.ч. 4, 6 ст.174 ГПК України.

Відмовляючи у задоволені клопотання про зменшення розміру судового збору повертаючи позовну заяву, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд зазначив, що подані ОСОБА_1 докази не в повній мірі відображають матеріальне становище, оскільки не виключають отримання ОСОБА_1 доходів із інших джерел та не є доказами неможливості сплати судового збору, а факт відсутності джерел доходів не може бути визнаний поважною причиною для звільнення від сплати судового збору.

Водночас господарські суди вказали, що відповідно до Закону України "Про судовий збір" у суду є право, а не обов'язок у будь-якому випадку задовольняти клопотання учасників судового процесу про зменшення сплати ними судового збору, вказані положення є суб'єктивними та застосовується лише у випадку, коли заявник доведе суду дійсно переконливі обставини скрутного матеріального становища, яке перешкоджає йому вчинити необхідні дії по сплаті судового збору. Дії суду при розгляді клопотання заявника про зменшення сплати судового збору повинні здійснюватися з дотриманням принципів рівності та збалансованості інтересів сторін.

Тобто, звертаючись до суду із проханням про зменшення сплати судового збору, ОСОБА_1, як заінтересована сторона, мав належним чином обґрунтувати неможливість або утруднення сплати судового збору та на підтвердження цього надати належні та допустимі докази.

Суди дійшли висновку, що звертаючись до суду із проханням про зменшення сплати судового збору, ОСОБА_1, як заінтересована сторона, мав належним чином обґрунтувати неможливість або утруднення сплати судового збору та на підтвердження цього надати належні та допустимі докази.

Повертаючи позовну заяву позивача в порядку ч.ч. 4, 6 ст.174 ГПК України, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, ОСОБА_1 не довів належними, допустимими та достатніми доказами свого скрутного матеріального становища.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу №918/206/19 на розгляд до Господарського суду Рівненської області. Доводи касаційної скарги зводиться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм.

Однак, встановивши, що позивачем належним чином не доведено та не обґрунтовано доводи, викладенні у клопотанні про зменшення розміру судового збору, а також не усунуто недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суди попередніх інстанцій, дійшли правильного та обґрунтованого висновку щодо повернення позовної заяви ОСОБА_1 Водночас аргументи викладені у касаційній скарзі не викликають розумних сумнівів щодо правильності застосування норм права господарськими судами.

За змістом п. 2 ч. 2 ст. 293 Господарського процесуального кодексу України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від
29.07.2019 та ухвали Господарського суду Рівненської області від 16.04.2019 про повернення позовної заяви, оскільки в рішеннях судів про перегляд яких подано касаційну скаргу правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Керуючись статтями 234, 235 та пунктом 2 частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2019 на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 16.04.2019 про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 16.04.2019 про повернення позовної заяви у справі №918/206/19.

2. Копії ухвали надіслати учасникам справи.

3. Надіслати скаржнику касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами.

Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. А. Кролевець

Судді Г. О. Вронська

Н. М. Губенко