УХВАЛА

19 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/1037/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

розглянувши матеріали заяви Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Порто-Франко" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Порто-Франко"

про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 30.11.2017 (у складі колегії суддів: Гольцова Л.А. (головуючий), Козир Т.П., Шевчук С.Р.)

у справі № 916/1037/17

за позовом Управління капітального будівництва Одеської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грані",

Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Порто-Франко"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, ОСОБА_6

про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.06.2017, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 30.11.2017, позов задоволено.

Визнано недійсним договір іпотеки, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грані" (далі - ТОВ "Грані") та Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком "Порто-Франко" (далі - ПАТ АБ "Порто-Франко").

14.12.2017 ПАТ АБ "Порто-Франко" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ АБ "Порто-Франко" звернулося до Верховного Суду України із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 30.11.2017 у справі № 916/1037/17 із підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у редакції, чинній до 15.12.2017, - неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеним у постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права (статей 5,6 Закону України "Про іпотеку", статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК)).

На обґрунтування зазначених підстав для перегляду судового рішення заявником надано копії постанов Вищого господарського суду України від 04.05.2016 у справі № 910/24970/15, від 18.07.2016 у справі № 904/7183/15, від 28.11.2016 у справі № 910/7688/16 та постанови Верховного Суду України від 29.11.2010 у справі № 4/178-09-5317.

Зазначена заява Верховним Судом України передана за належністю до Касаційного господарського суду на підставі підпункту 1 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) та підлягає розгляду за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від
29.01.2018 заяву у справі № 916/1037/17 передано на розгляд складу колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І.С. - головуючий, Міщенко І.С., Суховий В.Г.

Ухвалою Касаційного господарського суду від 31.01.2018 заявнику надано строк для усунення недоліків.

Зазначена заява підлягає розгляду після усунення недоліків та з урахуванням усунутих недоліків.

Обговоривши доводи заяви та дослідивши додані до неї матеріали, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що подана заява є необґрунтованою, а викладені у ній доводи не підтверджуються доданими матеріалами з таких підстав.

За змістом статті 11116 ГПК України у редакції Закону України від 12.02.2015 № 192-VІІІ, чинній до 15.12.2017, рішення господарських судів переглядалися Верховним Судом України виключно з підстав, передбачених цією статтею.

Згідно з положеннями пунктів 1, 3 частини 1 статті 11116 ГПК України у редакції, чинній до 15.12.2017, підставами для подання заяви про перегляд рішень господарських судів є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеним у постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

При цьому під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

У справі № 916/1037/17, в якій подано заяву про перегляд судових рішень, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову, які оцінивши зібрані у справі докази, встановили порушення вимог статті 5 Закону України "Про іпотеку" в редакції на час при укладенні оспорюваного іпотечного договору від 16.02.2010, оскільки ТОВ "Грані" не було надано належних доказів на підтвердження існування у нього на час укладення цього договору майнових прав на незавершене будівництво або на набуття права власності в майбутньому на нерухоме майно, майнові права на яке передавалися за оспорюваним іпотечним договором, а також встановили порушення умов додаткової угоди від 27.12.2007 до договору про співробітництво № 116-06, оскільки спірне майно було передано ТОВ "Грані" в іпотеку ПАТ АБ "Порто-Франко" без отримання згоди на таку передачу Управління капітального будівництва Одеської міської.

У справі № 4/178-09-5317, копію судового рішення в якій надано для порівняння, Верховний Суд України не погодився з висновком про невідповідність договору іпотеки Закону України "Про іпотеку" лише з тих підстав, що предметом іпотеки є майнові права на нерухоме майно, будівництво якого не завершено, і висловив правову позицію, що відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про іпотеку" (в редакції на час укладення оспорюваного іпотечного договору - 02.11.2007) предметом іпотеки може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому (постанова від
29.11.2010).

У справі № 910/24970/15, копію судового рішення в якій надано для порівняння, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанції про відмову в задоволенні позову про визнання недійсним договору іпотеки через відсутність погодження такого договору, виходячи з того, що на час укладення оспорюваного договору предмет іпотеки не перебував у спільній власності (постанова від 04.05.2016).

У справі № 904/7183/15, копію судового рішення в якій також надано для порівняння, Вищий господарський суд України скасував рішення судів попередніх інстанцій і передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції, вказавши на необхідність дослідження обставин щодо наявності у представника іпотекодавця прав на укладення іпотечних договорів (постанова від 18.07.2016).

У справі № 910/7688/16, копію судового рішення в якій надано для порівняння, Вищий господарський суд України, скасувавши винесені у справі судові рішення як такі, що винесені без дослідження обставин справи щодо наявності у іпотекодавця прав на передачу предмета іпотеки (нерухомого майна) в іпотеку з урахуванням правової позиції Верховного Суду України в постанові від 29.11.2011 у справі № 4/178-09-5317 та щодо обставин наявності у представника іпотекодавця повноважень на укладення договору іпотеки (постанова від 28.11.2016).

Таким чином, у справі, в якій подано заяву про перегляд судових рішень, та у справах, копії судових рішень в яких надано для порівняння, мають місце різні встановлені судом фактичні обставини та різне матеріально-правове регулювання правовідносин.

Порівняння змісту зазначених постанов Вищого господарського суду України та постанови Верховного Суду України зі змістом постанови Вищого господарського суду України від 30.11.2017, про перегляд якої подано заяву, не дає підстав для висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а також про невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеним у постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Отже, передбачених статтею 11121 ГПК (у редакції, чинній до 15.12.2017) підстав для відкриття провадження у справі № 927/137/17 немає.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ, статтями 11116, 11121 ГПК у редакції Закону України від 12.02.2015 № 192-VІІІ,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у допуску справи № 916/1037/17 до провадження Касаційного господарського суду.

2. Копію ухвали разом із копією заяви надіслати особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді І.С. Міщенко

В.Г. Суховий