Історія справи

Ухвала КГС ВП від 19.09.2019 року у справі №922/1797/18

УХВАЛА

18 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 922/1797/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І. Д. - головуючий, судді - Кролевець О. А., Ткач І. В.,

розглянувши касаційну скаргу Військової частини А 1352

на рішення Господарського суду Харківської області

(головуючий Жельне С. Ч., судді - Шарко Л. В., Ольшанченко В. І.)

від 14.05.2019

та постанову Східного апеляційного господарського суду

(головуючий - Бородіна Л. І., судді - Лакіза В. В., Мартюхіна Н. О.)

від 13.08.2019

у справі за позовом Державного підприємства "Завод імені В. О. Малишева"

до Військової частини А 1352

про стягнення 285 392,14 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.05.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.08.2019 у справі 922/1797/18, позов Державного підприємства "Завод імені В. О. Малишева" до Військової частини А 1352 про стягнення 285 392,14 грн задоволено повністю. Суд стягнув з Військової частини А 1352 на користь ДП "Завод імені В. О. Малишева" грошові кошти у розмірі 285 392,14 грн та судовий збір.

Рішення місцевого господарського суду з посиланням на статті 193, 335 Господарського кодексу України, статті 22, 525, 526, 936, 942, 950, 951 Цивільного кодексу України мотивоване тим, що знищення матеріальних цінностей, переданих позивачем на зберігання відповідачеві за договором зберігання від
10.11.2009 №55-1013дп підтверджується інвентаризаційними описами, наданими Військовою частиною А 1352 на загальну суму 285 392,14грн, у зв'язку з чим в силу умов договору зберігання від 10.11.2009 №55-1013дп та вимог цивільного законодавства у відповідача виникло грошове зобов'язання з відшкодування його вартості. Крім того, суд дійшов висновку про недоведеність форс-мажорних обставин, оскільки відповідачем не надано сертифікату Торгово-промислової палати України.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що посилання відповідача на те, що обставини непереборної сили, які відбулися 23.07.2017 на території Військової частини А1352, є загальновідомим фактом, а тому не підлягають доведенню, не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки за умовами договору зберігання від 10.11.2009 №55, які погоджені сторонами спору та, відповідно, є обов'язковими до виконання, єдиним належним доказом наявності форс-мажорних обставин сторони визначили сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до пункту 8.3 договору зберігання від 10.11.2009 №55 несвоєчасне повідомлення про існування обставин форс-мажору позбавляє відповідну сторону посилатися на них як на підставу для звільнення від відповідальності, в той час як матеріали справи не містять доказів повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин у строк, встановлений договором. Зокрема, лист Військової частини А1352 №302/ф, датований 29.03.2017, не свідчить про повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин у строк, встановлений та у порядку, встановленому пунктами 8.2,8.3 договору, оскільки матеріали справи не містять доказів його своєчасного надіслання або вручення позивачеві, а також висновку Торгово-промислової палати.

Також суд апеляційної інстанції відхилив доводи відповідача про відсутність підстав для задоволення позову, враховуючи, що за фактом надзвичайної ситуації
23.03.2017 на території Військової частини А 1352 продовжується досудове розслідування в межах кримінального провадження за ознаками злочину, передбаченого статтею 113 КК України, оскільки за відсутності вироку суду, в якому встановлено обставини щодо знищення майна позивача, яке передано за зберігання відповідачеві, через диверсію, факт наявності диверсії є недоведеним.

05.09.2019 Військова частина А 1352 звернулася з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 14.05.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.08.2019 у справі №922/1797/18.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій помилково не застосували норму, встановлену статтею 617 Цивільного кодексу України, і дійшли неправильного висновку про недоведеність відповідачем підстав для звільнення його від відповідальності за порушення умов договору зберігання від 10.11.2009 №55. Заявник стверджує, що суди не врахували того, що надзвичайна ситуація, яка сталася 23.03.2017 на території Військової частини А 1352, є загальновідомим фактом, а тому не потребує доказування.

Після ретельного вивчення матеріалів справи та касаційної скарги Військової частини А 1352, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Відповідно до пункту 2 абзацу 1 частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до пункту 2 абзацу 1 частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

За приписами частини 1 статті 617 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.

Відповідно до пункту 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України 18.12.2014 N 44 (5), форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Беручи до уваги конкретні обставини справи та мотиви, з яких виходили суди, постановляючи оскаржувані судові рішення (недоведеність у порядку, встановленому законом і договором, що порушення сталося внаслідок обставин форс-мажору), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що застосовування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин норм статті 218 Господарського кодексу України, та незастосування частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України, дотримання статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи №922/1797/18 є правильним, очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. У зв'язку з цим, касаційну скаргу необхідно визнати необґрунтованою і відмовити у відкритті касаційного провадження відповідно до частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 234, 235 частиною 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №922/1797/18 за касаційною скаргою Військової частини А 1352 на рішення Господарського суду Харківської області від 14.05.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.08.2019.

2. Касаційну скаргу Військової частини А 1352 на рішення Господарського суду Харківської області від 14.05.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.08.2019 у справі №922/1797/18 разом з доданими до неї матеріалами направити скаржнику.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий І. Кондратова

Судді О. Кролевець

І. Ткач